Page 123 - 6421

життя і найефективнішого задоволення потреб більшості
населення.
4. Особливе значення надається фінансовому становищу і
потребам країн, що розвиваються. Міжнародні дії в галузі

навколишнього середовища і розвитку повинні бути спрямовані
на задоволення інтересів і потреб усіх держав.
5. Внаслідок своєї різної ролі у погіршенні стану

глобального навколишнього середовища держави несуть
загальну, але різну відповідальність.
6. Держави повинні обмежувати і ліквідовувати
нежиттєздатні моделі виробництва і споживання і заохочувати

відповідну демографічну ситуацію.
7. Держави повинні співпрацювати у галузі обміну науково-
технічними знаннями, адаптації, поширення і передачі

технологій, включаючи нові і новаторські технології.
8. Екологічні питання вирішуються найефективнішим чином
за участю усіх зацікавлених громадян на відповідному рівні.

Держави розвивають і заохочують інформованість і участь
населення шляхом широкого надання інформації щодо
навколишнього середовища. Забезпечується ефективна

можливість використовувати судові і адміністративні процедури,
включаючи відшкодування і засоби судового захисту.
9. Держави приймають ефективні законодавчі акти в галузі
навколишнього середовища. Екологічні стандарти, цілі

регламентації і пріоритети повинні відображати екологічні
умови, в яких вони застосовуються.
10. Країни повинні співпрацювати у справі створення

сприятливої і відкритої міжнародної економічної системи. Заходи
в галузі торгівельної політики, які вживаються з метою охорони
навколишнього середовища, не повинні бути засобами
невиправданої дискримінації чи прихованого обмеження

міжнародної торгівлі.
11. Необхідна розробка національних законів щодо
відповідальності і компенсації за негативні наслідки екологічної

шкоди, яка завдається діяльністю, що ведеться під їх
юрисдикцією, районам які знаходяться за межею їх юрисдикції.
12. Держави повинні ефективно співпрацювати з метою

стримування чи відвернення, перенесення чи переведення будь-

123