Page 11 - 6417
P. 11

S 1  = ((ПК1 – Птр) = (ПК0+58,03 – ПК0) = 58,03 м
                     Сума  довжин  прямолінійних  та  криволінійних  ділянок  повинна
               дорівнювати загальній довжині траси, максимальне розходження не повинне
               перевищувати 1-2 см, що є контролем.
                     Дирекційні кути напрямків траси визначаються за формулами
                                                        α  n+1 = α n  ±φ ,
                        де   α n+1 – дирекційний кут наступної прямолінійної дільниці траси;
                          α n          дирекційний кут попередньоъ прямолінійної дільниці траси;
                           φ    - величина правого чи лівого кута повороту траси

                                            ПОБУДОВА ПОПЕРЕЧНИКІВ

                     Крім поздовжнього профілю складають профілі-поперечники.
                     Останні  вибирають  у  характерних  місцях  як  на  пікетах,  так  і  на

               плюсових  точках,  з  таким  розрахунком,  щоб  з  необхідною  повнотою
               охарактеризувати трасу в поперечному до неї напрямку.
                     Побудова поперечників в основному аналогічна побудові поздовжнього

               профілю. Зразок побудови поперечного профілю подано в додатку Д.

                                              КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ



               1 За якими даними складають поздовжній профіль траси?

               2 Яким звичайно приймають масштаб профілю по вертикалі?
               3 Що являє собою сітка профілю?
               4 Що являє собою лінія умовного горизонту і як вибирають її висоту?

               3 За якою формулою вираховують червоні висоти точок траси?
               4 Що називається робочою висотою?
               5 Що називається точкою нульових робіт?

               6 За якою формулою вираховують віддалі до точки нульових робіт від
               ближчих точок пікетажу?




                                     СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

                     1.      Геодезія  Ч.  1.  За  редакцією  проф.  Могильного  С.  Г.  і  проф.
               Войтенка С. П. – Чернігів, «Чернігівські обереги», 2002 .
                     2.      Баран П. І. Інженерна геодезія. – Київ: ПАТ «ВІПОЛ», 2012.
                     3.      Клюшин Е. Б., Киселев М. И., Михелев Д. Ш. и др. Инженерная
               геодезия. - М. :Высш. шк., 2000 – 464 с.
                     4.      Инструкция по нивелированию І, 11. 111 и ІV класов. - Москва,
               Недра, 1990.
                                                                11
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16