Page 168 - 6407
P. 168
Об’єктом менеджменту є структурована цілісна
культурно-мистецька сфера, яка функціонує під спрямовуючим
впливом суб’єктів з метою досягнення загальних цілей системи
управління: упровадження програмно-цільового методу
управління, принципів прозорості, публічності, системності,
ефективності, інноваційності.
Об’єкти управління культурно-мистецькою сферою
мають такі ознаки: закріплення їхнього правового статуту у
спеціальних правових актах; тісне й органічне поєднання як
управлінських функцій, так і функцій виробництва культурної
продукції та надання культурно-мистецьких послуг; надання
широкої сфери самостійної культурної діяльності на основі
саморегулювання; визначення функціональної підпорядкованості
об’єктів-організацій вищим органам; забезпечення об’єктам
гарантій участі у вирішенні завдань на всіх рівнях управління
тощо.
Менеджмент культурно-мистецької сфери як складова
державного управління має такі ознаки: організаційний та
виконавчо-розпорядчий характер діяльності; у процесі реалізації
управлінської діяльності здійснюються функції держави у
культурно-мистецькій галузі; забезпечується його
функціонування уповноваженими на те суб’єктами управління; є
підконтрольним та підзаконним; має державно-владний характер.
Арсенал дослідницьких засобів та інструментів теорії
менеджменту культурномистецької сфери можна розподілити
на три групи: загальнологічні методи (абстрагування, аналогії,
класифікації); теоретичні методи (системний аналіз,
структурнофункціональний аналіз, ситуативний підхід,
історичний підхід, діалектичний метод; гіпотетично-дедуктивний
метод, порівняльний метод тощо); емпіричні (біхевіористичні)
методи: конвент-аналіз документів та інформаційних потоків;
експеримент; анкетне опитування і т. д.
Осмислюючи сутність менеджменту, слід звернути увагу на
те, що на стан і перспективи розвитку механізму управління в
культурній сфері впливають такі фактори: по-перше,
загальносвітові тенденції розвитку менеджменту; по-друге,
динаміка соціокультурних реалій українського суспільства,
зумовлена трансформаційними процесами; по-третє, масове
застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.
168