Page 72 - 6394

процесу спостереження.
Нестаціонарні процеси поділяються на неперервні і ко-
роткочасні. Це процеси, імовірнісні характеристики яких є
функціями часу. Вібрацію також класифікують: за її природою
(механічна, аерогідродинамічна, електромагнітна, електроди-
намічна); за конструктивним вузлом (елементом), що її викли-
кає (роторна, лопаткова, підшипникова, зубчата).
Параметри періодичних коливань:
1) частота вібрацій f = 1/T (Гц), Т – період (час повного
циклу коливань), с;  = 2f – кутова швидкість.
2) віброзсув S (мм, мкм) – складова переміщення, що
описує вібрацію.
3) віброшвидкість V (мм/с) – похідна вібропереміщення
за часом.
2
4) віброприскорення а (м/с ) – похідна віброшвидкості за
часом.
Основні характеристики коливальних, вібраційних
процесів Розмах коливань – різниця, між найбільшим і най-
меншим значеннями величини, що коливається, в даному
інтервалі часу (подвійна амплітуда).
Пікове значення – визначається, як найбільше відхилен-
ня коливальної величини.
Середньоарифметичне миттєве значення вібрації харак-
теризує загальну інтенсивність вібрації.
Середнє квадратичне значення – квадратний корінь з се-
реднього арифметичного або середнього інтегрального зна-
чення квадрата величини, що коливається, в даному періоді
часу.
Оскільки рівні вібрації можуть змінюватися на декілька
порядків, разом з лінійною шкалою використовується лога-
рифмічна шкала. Логарифмічна одиниця вимірювання - бел
(Б), або її десята частина - децибел (дБ). Зростання рівня на
1Б означає, що параметр збільшився в 3,16 разів, а збільшення
на 1дБ - в 1,12 раз.
Інтенсивність вібраційної дії залежить від частоти. Тому,
під час оцінки рівнів вібрації вісь частот розбивають на від-
різки (смуги частот) і визначають рівні вібрації для кожної

71