Page 33 - 6394

ня феромагнітної частинки в цьому в’язкому середовищі по-
трібна більш значна сила дії магнітного потоку, ніж для пе-
реміщення тієї ж частинки в повітрі.
Під час контролю магнітними методами найбільш упев-
нено виявляються площинні дефекти: тріщини, непровари і
несплави, найбільший розмір яких орієнтований під прямим
або близьким до нього відносно напряму магнітного потоку.
Дефекти округлої форми (пори, шлакові включення, ракови-
ни) не можуть створювати достатнього потоку розсіювання і,
як правило, під час контролю виявляються погано. Практикою
встановлено, що магнітопорошковим методом виявляються
поверхневі і підповерхневі (на глибині не більше 2 мм) тріщи-
ни з розкриттям від 0,001 мм, глибиною (висотою дефекту) від
0,05 мм і завдовжки 0,5 мм і більше.
Із збільшенням глибини залягання дефектів зменшу-
ється швидкість скупчення магнітного порошку, що утруднює
виявлення дефектів і визначення їх характеру. Значною мірою
чутливість контролю залежить від якості поверхні, на яку
наносять суспензію або порошок. Якщо на поверхні контро-
льованого виробу є різкі переходи або крупні мікронерівності,
то магнітний порошок інтенсивніше скупчується не над де-
фектами, а в місцях переходів і заглиблень.
Методика магніто-порошкового способу включає такі
операції (ГОСТ 21105-87):
1) Підготовку поверхонь перед контролем і очищення їх
від забруднень, окалини, слідів шлаку після зварювання.
2) Підготовлення суспензії, яка полягає в інтенсивному
перемішуванні магнітного порошку з транспортуючою ріди-
ною.
3) Намагнічування контрольованого виробу.
4) Нанесення суспензії або порошку на поверхню кон-
трольованого виробу.
5) Огляд поверхні виробу і виявлення місць, покритих
відкладеннями порошку.
6) Розмагнічування.
Способи намагнічування Магнітний контроль можна
проводити способом прикладеного магнітного поля або спо-

32