Page 91 - 6391

тріщини з розкриттям від 0,001 мм, глибиною (висотою де-
фекту) від 0,05 мм і завдовжки 0,5 мм і більше.
Із збільшенням глибини залягання дефектів зменшуєть-
ся швидкість скупчення магнітного порошку, що утруднює
виявлення дефектів і визначення їх характеру. Значною мі-
рою чутливість контролю залежить від якості поверхні, на
яку наносять суспензію або порошок. Якщо на поверхні кон-
трольованого виробу є різкі переходи або крупні мікронерів-
ності, то магнітний порошок інтенсивніше скупчується не над
дефектами, а в місцях переходів і заглиблень.
Методика магнітопорошкового способу включає такі
операції (ГОСТ 21105 — 87):
1. Підготовку поверхонь перед контролем і очищення їх
від забруднень, окалини, слідів шлаку після зварювання.
2. Підготовлення суспензії, яка полягає в інтенсивному
перемішуванні магнітного порошку з транспортуючою ріди-
ною.
3. Намагнічування контрольованого виробу.
4. Нанесення суспензії або порошку на поверхню кон-
трольованого виробу.
5. Огляд поверхні виробу і виявлення місць, покритих
відкладеннями порошку.
6. Розмагнічування.
Способи намагнічування. Магнітний контроль можна
проводити способом прикладеного магнітного поля або спо-
собом залишкової намагніченості. Спосіб прикладеного маг-
нітного поля проводять у тих випадках, коли деталь виконана
з магнітом’якого матеріалу, наприклад із сталей (Ст3, сталь
10, сталь 20 і ін).
При контролі на залишковій намагніченості деталь заз-
далегідь намагнічують, а потім після зняття намагнічуючого
поля на її поверхню наносять магнітну суспензію або поро-
шок. Контроль на залишковій намагніченості можливий при
достатньо великій залишковій намагніченості деталей. Тому
його застосовують для перевірки деталей з магніто-жорстких
матеріалів.

90