Page 52 - 6371

водної перешкоди; 2) після укладання трубопроводу на дно
(до зворотного засипання трубопроводу грунтом).
Якщо укладання підводних трубопроводів проводиться
послідовним нарощуванням секцій труб, то випробування
проводиться тільки раз, після укладання його на дно водної
перешкоди.
Доцільно випробування трубопроводу на переходах до їх
укладання проводити на тиск, що гарантується заводом-
виробником труб, а після укладання – на максимальний
робочий тиск на трасі магістрального трубопроводу. При
цьому не потрібно збільшувати товщину стінок труб, оскільки
підводні переходи повинні мати більшу товщину стінок
порівняно з трубопроводом на суходолі.

1.6 Спорудження підводних переходів способом
похило-направленого буріння

Траншейні способи спорудження підводних переходів
поряд з перевагами мають ряд суттєвих недоліків і в достатній
мірі не відповідають сучасним вимогам – потрібному рівню
конструктивної надійності та захисту довкілля. Основними
недоліками траншейного способу є великий обсяг земляних
робіт, для утримування трубопроводу в проектному
положенні в підводній траншеї трубопровід потрібно
баластувати, негативний вплив на довкілля.
Однією з перспективних технологій спорудження
переходів через природні і штучні перешкоди є безтраншейна
технологія прокладання магістральних трубопроводів, а в
рамках безтраншейної технології особливо перспективним на
сьогодні є спосіб прокладання трубопроводів під дном водної
перешкоди – похило-направлене буріння.
Принциповою відмінністю способу похило-направленого
буріння від звичайного є те, що трубопровід при спорудженні
і експлуатації не перебуває в водному середовищі. Труба

50