Page 76 - 6347

господарської діяльності вже фактично прийняте і земельна ділянка під
будівництво – відведена. Тобто, ОВНС не передує прийняттю рішення, не є
його складовою, а здійснюється здебільшого - постфактум. При цьому,
потенціал ОВНС значно втрачає у своїй економічній значимості, зберігаючи
одночасно свою екологічну сутність.

15.4 Моніторинг довкілля

Термін «моніторинг довкілля» вперше був запропонований перед
проведенням Стокгольмської конференції 00Н з довкілля (Стокгольм, 16
червня 1972р.). Сам термін «моніторинг», очевидно, з'явився в противагу (або
в доповнення) терміну «контроль», в трактування якого включалось не тільки
спостереження і отримання інформації, але і елементи активних дій, елементи
управління. Висвітленню питання про наукові основи сучасного моніторингу
навколишнього середовища були присвячені роботи академіка І.П.
Герасимова, в яких порушувались також і міжнародні аспекти глобальної
системи моніторингу.
Обговорення проблем моніторингу активізувалось перед першою
міжурядовою нарадою по моніторингу, скликаною в Найробі (Кенія, лютий
1974р.) Радою керуючих Програми ООН з проблем оточуючого середовища
(ЮНЕП), однак спостереження за багатьма змінами в біосфері, викликаними
причинами антропогенного характеру, здійснювалися вже раніше, зокрема
гідрометеорологічною службою колишнього Радянського Союзу. На нараді в
Найробі були викладені основні положення і цілі програми глобальної
системи моніторингу оточуючого середовища (ГСМОС), де була приділена
увага, з одного боку, попередженню про зміни стану природного середовища,
пов'язані з забрудненням, а з другого – попередженню про загрозу здоров'ю
людини, загрозі стихійних лих, а також екологічним проблемам. Більшість
рішень цієї наради були схвалені на другій сесії Ради керуючих ЮНЕП і
отримали визнання. Детальне обговорення основних завдань моніторингу, а
також різноманітних аспектів, пов'язаних з обґрунтуванням та реалізацією
систем моніторингу, відбулось на Міжнародному симпозіумі по
комплексному глобальному моніторингу забруднення навколишнього
природного середовища в Ризі в грудні 1978р.
Моніторинг довкілля – або екологічний моніторинг природно-
антропогенних геосистем – це система спостережень, збирання, опрацювання,
передавання, збереження та аналізу інформації про стан екологічних систем,
що розвиваються як природним шляхом, так і під впливом антропогенного
(техногенного) навантаження. Систему державного моніторингу потрібно
організувати так, щоб не тільки можна було виконувати спостереження й
аналіз стану навколишнього середовища, а й забезпечувати органи
державного управління оперативною інформацією, прогнозами й
попередженнями про можливі зміни довкілля для підтримки управлінських
рішень і розробки науково обґрунтованих довготермінових та оперативних
75