Page 60 - 6330

12.1 Клімат – колиска людської цивілізації

Перш за все домовимось, що таке погода і що таке клімат?
Погода змінюється щодня – коливаються температури, випадають
опади, дме вітер, з’являються хмари. Якщо спостерігати за погодою протягом
кількох років, можна виявити певні закономірності: взимку холодно, йде сніг,
а вода перетворюється на лід; улітку тепло; у червні випадає приблизно
стільки ж опадів, як і в листопаді. Така сукупність закономірностей, що
повторюються з року в рік, є кліматом того чи іншого регіону. Кожному з них
притаманні певні кліматичні умови. В екваторіальній зоні зазвичай теплий і
вологий клімат. У пустельних районах сухо, а на полюсах холодно. Наявність
різних кліматичних зон зумовлена нерівномірним розподілом сонячного
тепла, яке здебільшого припадає на тропічну зону, а почасти й тим, як
атмосфера та океани переміщують сонячне тепло від екватора. Якби на Землі
не було атмосфери й океанів, не існувало б і кліматичних зон. Формування
клімату, що залежить від повітря й води, надзвичайно складне, але водночас
дуже цікаве питання. Воно залежить, в першу чергу, від будови атмосфери.
Озоновий шар є природною складовою атмосфери, без цього газу
життя на Землі було б неможливе. У стратосфері озон відбиває
короткохвильове ультрафіолетове випромінювання – сонячну енергію, яка
може завдати шкоди живим клітинам і навіть знищити їх. Протягом XX ст.
озоновий шар значно зменшився внаслідок шкідливих викидів в атмосферу, і
наприкінці 1980-х років чимало країн розпочали спільну роботу з його
поступового відновлення, що дає позитивні результати.
Упродовж мільйонів років озоновий шар був стабільний, але на
початку 1920-х років у ньому сталися серйозні зміни, коли хіміки вперше
синтезували хлорфторвуглеці (CFCl). Ці незаймисті гази використовували як
розчинники, розпилювальну речовину для дезодорантів, як очисні гази в
промисловому виробництві, а також у холодильних камерах та
кондиціонерах. Причиною стоншення озонового шару є хлорфторвуглеці, які,
потрапляючи в атмосферу, знищують озон. Цей процес триває упродовж
десятків років, оскільки молекули хлорфторвуглеців є стійкою хімічною
сполукою і не розчиняються від дощу.
На початку 1970-х років американські хіміки Маріо Моліна і Шервуд
Роуленд висунули гіпотезу про те, що озон виснажується внаслідок
надмірного застосування CFCl. Спершу це викликало скептичну реакцію
громадськості. Але, коли в 1983р. дослідники з Британської експедиції в
Антарктиці виявили озонову дірку над Південним полюсом, до цієї проблеми
поставилися серйозно. Відколи вчені оголосили про поступове зникнення
озонового шару, ця проблема відразу привернула увагу всього світу.

59
В 1987р. багато розвинених держав підписали Монреальську угоду,
згідно з якою вони зобов'язалися поетапно скорочувати і припинити (у