Page 20 - 6330
P. 20

процес  носить  назву  акреції  (злипання).  Навколо  планет,  крім  Меркурія  і
          Венери, теж утворюються кільця, а потім супутники.
               Меркурій,  найближча  до  Сонця  планета,  має  діаметр  менший  за
          половину земного, губиться в променях Сонця. Космічний зонд «Марінер-10»
          в 1974р. визначив, що поверхня цієї планети подібна до місячної, несе на собі
          численні кратери – результат метеоритного бомбардування. Через малу силу
          тяжіння Меркурій не зміг отримати свою первісну атмосферу.
               На Венері атмосфера дуже щільна (в 90 разів більша ніж на Землі) і не
          пропускає  видимі  світлові  промені,  але  прозора  для  радіохвиль.  Радар
          «Магеллана» у 1990р. знайшов на поверхні цієї планети, що має температуру
          + 500°С, кратери і вулкани.
               Марс для людей був надією знайти там життя. Ще у 1877р. італійський
          астроном   Скіапареллі   передбачав там мережу каналів, які вважав    доказом
                                             19
          діяльності  марсіан.  У  1971р.  «Марінер-9»  не  знайшов  там  ні  каналів,  ні
          марсіан,  а  лише  сухий  пейзаж  з  кратерами,  каньйонами  і  потухлими
          вулканами гігантських розмірів. Один із них – гора Олімп – має діаметр 600
          км  і  висоту  21  км.  В  1976р.  «Вікінг-1»  і  «Вікінг-2»  висадились  на  Марсі,
          пробували  виявити  живі  мікроорганізми,  але  так  нічого  і  не  знайшли.
          Юпітер  –  гігант  Сонячної  системи,  він  у  2,5  рази  більший  за  усі  планети  і
          супутники разом взяті. Маса його у 318 разів, а діаметр в 11 разів більші за
          земні.  Він  обертається  швидше  за  усі  планети,  що  викликає  сильні  вітри  в
          його  атмосфері.  Юпітер  має  тверде  ядро.  Товщина  атмосфери,  яка
          складається  з  водню  і  гелію,  20  000  км.  Найбільші  супутники  Юпітера  –
          Ганімед, Калісто розмірами близькі до Меркурія, а Іо та Європа – до нашого
          Місяця.
               Сатурн «окільцьований» величезною кількістю кусків каменю і криги.
          Деякі  з  них  зовсім  малі,  як  сніжинки,  інші  –  величезні  і  сягають  кількох
          десятків  метрів.  Ця  груда  тіл  обертається  кожна  по  своїй  орбіті  на  рівні
          екватора планети. Ці кам'яні уламки так і не змогли об'єднатись у супутники,
          цьому зашкодили гравітаційні сили планети.
               Існування  планети  Нептун  було  спочатку  вирахувано  англійцем
          Джоном  Адамсом  і  французом  Урбеном  Левер'є  згідно  з законом  Ньютона.
          Потім, у 1846р., астрономи відкрили цю планету. В серпні 1989р. на планету
          опустився  «Вояжер-2».  Атмосфера  планети  має  голубуватий  колір,  що
          пояснюється  наявністю  метану,  і  порушується  гігантськими  циклонами
          (велика  темна  пляма)  як  і  на  Юпітері.  Через  низьку  температуру  (-213°С)
          метан знаходиться у вигляді білих крижаних кристалів, що утворюють хмари
          типу земних – пір'їстих.
               Уран  віддалений  від  Сонця  на  3  мільярди  кілометрів.  Його  вісь
          обертання нахилена майже на 90° до площини  орбіти.  Тому світловий день
          тут триває 42 доби, а потім стільки ж ніч. Урану потрібно 84 земні роки, щоб
          обернутись довкола Сонця.
               Плутон був відкритий лише у 1930р. Його орбіта віддалена від центру
          (ексцентрична) і нахилена на 17° по відношенню до орбіт інших планет. Це
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25