Page 19 - 6330
P. 19

поєднуються у сонячний вітер – жорстке випромінювання, яке розносять ядра
          гелію в усі боки від Сонця.
               Земля захищена від сонячного вітру двома магнітними щитами (90 000
          і 14 000 км), де формуються зовнішні і внутрішні радіаційні пояси. Якби не
          було магнітного захисту, життя на Землі ніколи б не з'явилось. Не зважаючи
          на ці мембрани, нижче внутрішнього поясу радіація ще на рівні 1000 рентген.
          Тому космічні апарати літають на висотах 200-300 км, інакше потрібна була б
          дуже товста захисна оболонка супутників і станцій.
               Число  сонячних  плям  змінюється  з  періодичністю  11  років,  що
          пов'язують  з  інверсією  магнітних  полюсів  внутрі  Сонця  (північний  стає
          південним і навпаки). Сонячний вітер спричиняє утворення хвостів у комет,
          які являють собою великі снігові глиби, з вмістом каменів.
                                             18
               Коли  комета  наближається  до  Сонця,  її  хвіст  різко  збільшується,  бо
          крижана  субстанція  випаровується.  Щоб  вивчити  склад  комет  американські
          вчені  влітку  2005  року  бомбардували  одну  із  комет  300-кілограмовою
          болванкою  з  міді.  На  поверхні  комети  утворився  кратер,  були  зроблені
          численні  фотографії  аж  до  самого  зіткнення,  спектральний  аналіз  вибуху
          дозволив з'ясувати хімічний склад комети.
               Коли  в  ядрі  зірки  закінчується  запас  водню,  воно  перетворюється  в
          ядро з гелію. Зірка стискається, а щільність і температура збільшується. Шар
          водню навколо гелійового ядра досягає 10 мільйонів градусів і починається
          спалювання водню. Зірку роздуває в 100 разів і вона стає червоним гігантом.
          Але скоро запас водню вичерпується, і ядро гелію стискається, а температура
          в центрі його сягає  100 мільйонів градусів. Починається спалювання гелію.
          Ядра його об'єднуються по троє, утворюючи ядро вуглецю. Надлишок маси
          переходить  у  випромінювання.  І  так  продовжується  сотні  мільйонів  і
          мільярдів  років.  Після  вуглецю  настає  черга  азоту,  потім  кисню,  неону,
          магнію  і  т.  д.  Зірки  стають  космічними  печами  з  виробництва  хімічних
          елементів, необхідних для життя.
               Як же народились планети Сонячної системи і наша Земля?
               Космічний годинник пробив десять мільярдів і триста мільйонів років.
          Усесвіт  продовжує  розширятися,  стає  менш  щільним  і  поступово
          охолоджується. Уже утворились суперскупчення, скупчення і групи галактик.
          Зірки  продовжують  народжуватись  і  вмирати.  Уже  кілька  поколінь  їх
          змінилось,  збагативши  міжзоряний  простір  важкими  елементами.  Серед
          сотень  мільярдів  галактик  є  одна  –  Чумацький  Шлях.  На  відстані  30  000
          світлових  років  від  центру  її,  тобто  в  2/3  радіуса  нашої  галактики,  вибухає
          одна із міжзіркових хмар. Температура в її ядрі піднімається до 10 000 000
          градусів,  і  починається  ядерна  реакція  –  спалювання  водню.  Газова  хмара
          спалахує  –  так  народжується  Сонце.  Під  час  стискання  газової  хмари
          частинки  пилу  зриваються  з  неї  і  обертаються  навколо  Сонця,  утворюючи
          кільця типу сучасного Сатурна. Більш крупні частинки притягують дрібні. Їх
          маса і сила тяжіння збільшуються, і навколо Сонця з'являється 9 планет. Цей
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24