Page 16 - 6330

«Сучасна людина фактично обожнила саму себе. Та вона –
фальшиве божество. Створене нею на Землі – не рай, а кошмар, до якого
вона сама адаптується дедалі меншою мірою й який уже не може
задовольнити її соціальних, психічних, духовних і естетичних запитів».
Е.Голдсміт, американський публіцист

Девіз «Грінпіс»: «Ми не отримали Землю у спадок від батьків, ми
взяли її у борг у наших дітей!».
Нова філософія життя це і є класифікація глобальних екологічних
проблем:
15
розумне співіснування біосфери і техносфери;
планетарний підхід до вирішення соціально-економічних проблем;
глобальна і космічна взаємозалежність усіх процесів;
необхідність самообмежень відповідно до екологічних законів;
ресурсозбереження і безвідходні технології;
збереження біорізноманіття;
перетворення екології на керівний інструмент;
екологізація усього виробництва.

ЛЕКЦІЯ 3
ПОЛОЖЕННЯ ЗЕМЛІ В КОСМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

3.1 Уявлення про Всесвіт наших предків

Ще в епоху палеоліту, як стверджують корифеї археології академіки
О.П. Окладников і Б.О. Рибаков, тобто кілька сот тисяч років тому, первісні
люди жили у світі духів. Дух Сонця – володар дня, духи Місяця і зірок –
панують вночі. Були духи у дерев, квітів, звірів, каменів і ін. Люди вірили в
те, що духи їх підтримують, тобто будували модель навколишнього світу
зрозумілою для себе.
Приблизно десять тисяч років тому виник міфічний світ богів. Люди
пояснювали навколишній простір їх діями. У міфічному світі єгиптян
джерелом життя вважався первісний океан, або Бог Сонця Ра. Над ним літав
Геб – Земля – плоский диск з горами по краях. Тіло прекрасної богині Нут
було небесним куполом. Прикраси на її тілі – це планети і зірки. Щодня на
човні Бог Ра переправлявся по спині Нут, щоб повернутись назад підземними
ріками.
В древньому Китаї вважали, що світ виник під впливом взаємодії інь і
янь – жіночого і чоловічого начал. Філософи древньої Греції Платон (427-
347рр. до н.е.) і Евдокс (408-355рр. до н.е.) наблизились до матеріалістичного
сприйняття світу, а Аристотель близько 250 р. до н.е. розробив геоцентричну
гіпотезу будови світу, поставивши в центр його Землю.