Page 34 - 6329

33
Ця обставина модифікує всі і дотихчасові уявлення про
традиційну модель економічного зростання, ставлячи під сумнів
доцільність безмежного зростання будь-якою ціною.
Натомість на передній план висувається потреба переглянути
саме визначення сутності зростання і знайти його нові виміри. Один
із таких вимірів у доповідях Римського Клубу названо «екологічний
бар'єр» («бар'єр зростання»), який характеризується вичерпуванням
природних ресурсів і деградацією природного середовища.
Інша точка зору полягає в тому, щ о справжньою причиною
деградації природного середовища є не стільки зростання, скільки
його структура, стратегія, а також спосіб, в який воно здійснюється.
За сучасними уявленнями, економічне зростання не можна ви-
мірювати лише національним доходом, який не враховує багатьох
небажаних наслідків, які до того ж лише поглиблюються, якщо не
враховується екологічний імператив. Тому тут важливо знайти аль-
тернативний показник (групу показників) міри зростання, який вра-
ховував би не лише матеріальний, соціальний, біологічний виміри
зростання, поліпшення чи погіршення якості природного
середовища, а й екологічну ємність цього середовища.
Постіндустріальне суспільство є зразком того, як можна
вирішувати означені питання, мінімізуючи екологічні втрати й
скорочуючи питомі витрати енергії та природних ресурсів на
одиницю національного доходу. Це досягається на основі
формування нової продуктивної сили – науково-технічної
інформації та знань, носієм яких є так званий третій клас –
інтелектуальна еліта суспільства. Однак і в цьому разі виникає
проблема: спостережуваний у ряді країн Великої сімки шалений
успіх у нарощуванні матеріального добробуту громадян при
одночасному зниженні рівня використання природних ресурсів
можливий лише в обмеженому секторі біосфери. Наявні ресурси та
економіко-технологічні можливості Землі спроможні забезпечити
такий життєвий рівень, який сьогодні є у США, лише 18 %
населення світу, і тільки в тому разі, коли решті населення (82 %) не
дістанеться нічого. Отже, ідея безмежного економічного зростання
не може бути реальним орієнтиром стійкого розвитку в масштабі
світу.
Отже, проблема інтеграції економічного, соціального й
екологічного розвитку в тринітарну модель суспільства стійкого
розвитку залишається відкритою і потребує розв'язання на основі