Page 22 - 6327

точка заходу W) називають точкою заходу світила , оскільки
після проходження цієї точки світило опускається під горизонт, а
точку перетину добової паралелі з площиною небесного горизонту
у східній частині (географічна точка сходу Е) називають точкою

сходу світила , оскільки після проходження її світило піднімається
над горизонтом.
Щоб визначити горизонтальні координати світила ( зенітної

відстані z і азимута A) у точках його заходу і сходу необхідно
за правилами сферичної тригонометрії розв’язати паралактичний
трикутник PZ . На основі положення сферичної тригонометрії про
взаємно полярні елементи встановлюємо, що точка зеніту Z і

площина небесного горизонту відповідають умові взаємної
полярності і, таким чином, сферична відстань між ними становить
0
90 . Оскільки точки заходу і сходу світила розміщуються у площині
небесного горизонту, то зенітна відстань z буде визначатися на
основі положення про взаємно полярні елементи, і таким чином
знаходимо:

(9)

Для визначення азимута і часу, коли світило буде проходити
через точки заходу і сходу небесної сфери необхідно розв’язати
паралактичний трикутник PZ Це розв’язок можливий тільки за
відомих екваторіальних координат – схилення δ, прямого

сходження α і широти точки спостереження φ. Застосувавши для
розв’язку теорему косинусів сторін, отримаємо:

. (10)

За значенням табличного азимута обчислюємо значення
азимутів у точках заходу і сходу. На основі того положення, що ці
точки розміщуються у площині небесного горизонту симетрично

відносно площини небесного меридіану PZSP´Z´N, знаходимо:
– для точки заходу
– для точки сходу (11)

22