Page 54 - 6324

гнучкості. Зведений відносний ексцентриситет визначається
за формулою:
m    m , (2.33)
ef
де  — коефіцієнт впливу форми перерізу, який визначають
за СНиП П-23-81*;
т - відносний ексцентриситет.
Обчислюючи т, значення ексцентриситету
M
прикладення нормальної сили e  порівнюють з радіусом
N
W
ядра найбільш стисненої частини перерізу   c .
A
отже, для перерізу з суцільною стінкою
e e  A
m   ,
 W
c
де W c - момент опору перерізу для найбільш стисненого
волокна.
При наскрізних перерізах з граткою чи планками,
розміщеними у площині дії згинального моменту, значення
зведеного відносного ексцентриситету визначають подібно:
e A a 
m  , (2.34)
I
де а - відстань від головної осі перерізу, перпендикулярної
площині згину, до осі найбільш стисненої гілки, але не
менше відстані до осі стінки цієї ж гілки.
Значення умовної гнучкості  визначають, як для
центрово-стиснених стержнів.
Необхідно зазначити, що при однакових гнучкостях
коефіцієнт  е для стиснено-згинаних стержнів є меншим, ніж
у випадку центрового стиску стержня (). Це очевидно,
оскільки згинальний момент зумовлює деформацію осі
стержня і, тим самим, погіршує його стійкість. Тому
значення критичних напружень і критичної сили є нижчими.
Стиснено-згинані стержні дещо стійкіші, ніж позацентрово-
стиснені. У першому випадку повнота епюри, а отже, і
54