Page 37 - 6314

– сталактитів, сталагмітів, сталагнатів (2–3,5 н.м.д.г.
за 1 см);
3
– водно-карбонатних утворень (1,5 н.м.д.г. за 1 дм
об‘єму);
– гіпсових кристалів (2–4 н.м.д.г. за 1 см довжини);
– археологічних, палеонтологічних артефактів (3
3
н.м.д.г. за 1 дм об‘єму);
– забруднення печер (0,1–0,3 н.м.д.г. за кожну
покинуту річ, кожні 100 г речовини, кожну годину
працюючого джерела, кожну випалену сигарету, кожний
градус за Цельсієм термального забруднення);
– несанкціоноване відвідування печер (1 н.м.д.г. за
кожного відвідувача);
– засипання ям або заглиблень без дозволу (3 н.м.д.г.
2
за 10 м );
3
– забруднення ям (4 н.м.д.г. за 1 м об‘єму
забруднень);
– пошкодження водоспадів (20 н.м.д.г. за о,5 м висоти
або 1 м ширини);
– пошкодження боліт або водойм (30 н.м.д.г. за 0,1 га);
– знищення боліт (50 н.м.д.г. за 0,1 га).
Відшкодування збитків, заподіяних державі
внаслідок аварійних випадків забруднення. Для
розрахунків еколого-економічних збитків завданих
аварійними ситуаціями, вироблено й затверджено ряд
методик [1]:
– для рибного господарства (1995);
– атмосферного повітря (1995);
– водних ресурсів (1995);
– земельних ресурсів (1997).
У випадках аварійних ситуацій з’ясовуються
винуватці, що спричинили злочин, та питома вага їх участі
у завданих збитках. Державні природоохоронні органи
обчислюють розміри збитків за чинними методиками.
Винуватці повинні їх відшкодувати в адміністративному чи
судовому порядку.
Багато спеціальних економічних методів регулюють
не тільки компенсаційний економічний механізм

37