Page 10 - 6309

— території (регіону, місцевості);
— підприємства.
У практиці екологічного аудиту спостерігаються такі
принципові особливості:
— підтримка екологічного аудиту і реагування на
його результат з боку керівництва підприємства, галузі,
спеціально уповноважених органів управління охороною
навколишнього природного середовища як на
центральному, так і на місцевому рівнях;
— незалежність функцій екологічного аудиту щодо
перевірки діяльності у загальній та екологічній системах
управління;
— незалежність провідного аудитора у формуванні
аудиторської команди;
— незалежність висновків екологічного аудиту;
— визначеність і спланованість цілей, завдань,
термінів, ресурсів та періодичності проведення екоаудиту;
— адекватність доказів і цілей аудиту;
— наявність системи і послідовності стандартних
процедур (методології), що забезпечують системний,
чіткий і ясний виклад результатів аудитування у
висновках;
— наявність процедур проведення аудиту, які
гарантують його якість і конфіденційність;
— презумпція потенційної екологічної небезпеки
господарської або іншої діяльності;
— відповідальність та професіоналізм аудиторів.
Екологічний аудит може бути ініціативним
(добровільним) та обов’язковим. Причому обов’язковість
буває багаторівневою (державною, корпоративною,
регіональною). Конкретизація особливості вибору аудиту
визначається положенням про екологічний аудит або
іншими нормативними документами.
Наприклад, екологічна оцінка підприємств, що
приватизуються, державних субсидій з Державного
екологічного фонду здійснюється на основі обов’язкового

9