Page 85 - 6300

 музейного предмета і експозиціонерів, які складають наукову концепцію

експозиції (включаючи архітектора, дизайнера, музейного сценариста і

психолога);

 музейного предмета і музейного педагога, екскурсовода і психолога, які

прагнуть донести до різних категорій відвідувачів (у відповідності з їх

рівнем сприймання) не тільки інформацію, а й впливати через емоції на

підсвідомість реципієнтів і сприяти їх заглибленню в історичне

середовище.

Однак, на думку Т. Ю. Бєлофастової, в цій багаторівневій системі існує ще

одна форма комунікації – між музейним предметом і відвідувачем – яка

визначає формування особистості, її цінностей, всього комплексу світогляду.

Наявність такої форми комунікації дає можливість сучасному музею

реалізовувати свою виховну функцію, здійснюючи естетичне, морально-етичне,

патріотичне, екологічне та інші види виховання.

Очевидним є той факт, що музейний предмет виступає першорядною

складовою музейної комунікації, оскільки він присутній на всіх її рівнях.

Музейний предмет – це виділений з середовища природи або суспільства об’єкт

(предмет), який несе наукову, художньо - естетичну, історичну або меморіальну

цінність. Тому він претендує на використання його в музеї для експонування.

Предмет стає музейним завдяки своїм властивостям, серед яких:

 інформативність – здатність виступати джерелом інформації (історичної,

культурної, суспільно - природничої тощо);

 атрактивність – здатність завдяки зовнішнім ознакам пригортати увагу;

 експресивність – здатність викликати у людини асоціації, емоції,
переживання та інші психологічні реакції;

 репрезентативність, тобто здатність відтворювати (передавати)

характерні ознаки минулих часів (коли був створений предмет).

Сьогодні відбувається трансформація в музейній сфері, тобто

переосмислення ролі музею в сучасному суспільстві, вдосконалення форм і