Page 14 - 6299

перше – оцінка створеного інформаційного продукту;
друге – визначення ефективності діяльності інформаційних

працівників та аналітиків;
третє – захист інформаційної продукції;

четверте - науково-методичне забезпечення, створення і

використання інформаційної продукції, масивів інформації.

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб

можуть бути об'єктом товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та

іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги

встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених законом (ст.39

Закону України "Про інформацію", 492, № 2657-ХІІ). У суспільних відносинах

інформаційна продукція й інформаційний ресурс – це один із видів майна,

вартість якого не залежить від матеріального носія, відноситься до

нематеріальних активів і має значну вартість.

На жаль, ще й сьогодні попит на науково-технічну інформацію є неви-

соким. Економічна, технічна, наукова і патентна інформація складають разом

приблизно 28%. Найбільше зацікавлення викликає політична й розважальна

інформація (-36%).

Аналіз чинного законодавства свідчить, що інформація є фактично новим
об'єктом цивільного права. Нині вона виступає як особливий об'єкт договірних

відносин, що стосується, її збирання, збереження, пошуку, переробки, поширення,
захисту і використання в усіх сферах людської діяльності.

Тобто, інформація і інформаційний ресурс належать до об'єктів інте-

лектуальної власності, тому є необхідність створення науково-методичної бази

для розгляду інформаційного ресурсу, інформації з позицій товару і авторського

права.

В Україні на рівні законодавства досі не визначено поняття "правовий ре-

жим інформації", яке є основою для встановлення правил доступу інших держав

13