Page 216 - 6293

сприяють одержанню коштів для його сплати, забезпечуючи
ефективну інтеграцію національної економіки у світову
завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, і
водночас слугують джерелом капіталовкладень, долучають
українських підприємців до світового господарського досвіду.
Утім, незважаючи на запрошення керівництва держави і
привабливість українського ринку, іноземні інвестори з
невеликим ентузіазмом вкладають свої капітали в українські
підприємства. їхнє небажання пояснюється низкою причин, а
саме:нестабільністю економічної та політичної ситуації;
недосконалим і суперечливим законодавством; нечіткістю
визначення прав власності; відсутністю реальних пільг і
привілеїв для іноземного капіталу; непередбачуваністю змін у
податковій системі.
Тому перед нашою державою постає складне і досить
делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не
позбавляючи його власних стимулів і спрямовуючи його
заходами економічного регулювання на досягнення
суспільних цілей. Приваблюючи іноземний капітал, не можна
дискримінувати національних інвесторів. Не варто надавати
підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги,
яких не мають українські підприємства, зайняті у тій самій
сфері діяльності. Як засвідчує досвід, такі заходи практично
не впливають на інвестиційну активність іноземного капіталу,
але призводять до виникнення на місці колишніх вітчизняних
підприємств фірм із формальною іноземною участю, що
претендують на пільгове оподаткування.
Інвестиційний клімат повинен бути сприятливим не
лише для іноземних інвесторів, а й для своїх. Йдеться не про
те, щоб допомогти їм знайти кошти для інвестування.
Українському приватному капіталові також потрібні гарантії
від примусових вилучень і свавілля влади, система
страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні
умови для здійснення довгострокових капіталовкладень.

215