Page 30 - 6288
P. 30

праці  з  необхідності  змінювати  об’єктивний  світ  відповідно  до  потреб  людини.

            Уява є своєрідною формою відображення об’єктивної дійсності. Залежно від виду

            діяльності  в  уяві  переважають  або  образні  елементи  (наприклад,  технічне

            конструювання), або понятійно-мовні компоненти.

                   Уява  може  бути  репродуктивною  і  творчою.  Репродуктивна,  або

            відтворююча  уява  являє  собою  процес  створення  людиною  образів  предметів  і

            явищ, яких вона безпосередньо не сприймала, а лише знає про них із словесного

            опису,  графічного  зображення  тощо.  Уява,  що  дає  змогу  створювати  нові

            оригінальні  образи,  називається  творчою.  Репродуктивна  і  творча  уява

            взаємопов’язані  і  переходять  одна  в  одну.  Також  розрізняють  три  типи  уяви:

            логічну, яка виводить майбутнє із сьогоднішнього шляхом логічних перетворень;

            критичну, яка вишукує, що саме в теперішній системі є недосконалим і вимагає

            змін;  творчу,  що  породжує  нові  ідеї  та  уявлення,  які  спираються  на  елементи

            дійсності,  але  не  мають  прообразів  в  реальному  світі.  Протилежністю  творчої

            уяви є психологічна інерція мислення, що пов’язана із намаганням діяти згідно з

            минулим досвідом та знаннями, з використанням стандартних методів. У зв’язку

            із цим потрібно формулювати завдання таким чином, щоб виключити можливість

            психологічної  інерції  та  її  негативного  впливу  на  творчість,  намагатись  всіляко

            розвивати творче мислення.

                   Активізація  творчого  мислення  передбачає  також  й  знання  чинників,  що

            негативно на нього впливають. До них належать: відсутність гнучкості мислення,

            сила звички, вузькопрактичний підхід, вплив авторитетів, страх перед невдачами,

            боязнь  критики,  занадто  висока  самокритика  та  ін.  Саме  тому  важливою

            складовою  наукової  творчості  є  самовиховання  людини.  Самовиховання  –

            діяльність  людини,  спрямована  на  вироблення  у  себе  бажаних  фізичних,

            розумових,  моральних,  естетичних  якостей,  позитивних  рис  волі  та  характеру,

            усунення  негативних  звичок.  Передумовою  самовиховання  є  формування

            моральної людини, здатності самокритично оцінювати себе, свої дії  та вчинки  і


            усвідомлювати їхні наслідки, виходячи із суспільних інтересів.






                                                             30
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35