Page 62 - 6254

в) добуток ∙ ∙ ∙ являє собою питомий обсяг первинно акуму-
льованих ВВ;
г) питома концентрація ВВ в об'єкті прогнозу, рівна добуткові ∙ ∙ ∙
∙ , пропорційна загальному потенціалу нафтогазонагромадження Q пот.
Балансова модель нафтогазонагромадження має вигляд

= − − − − , (4.2)

де Q – маса ВВ на оцінюваному об'єкті прогнозу; Q 1 – маса ВВ, що могла
бути генерована всією вихідною масою OP; Q 2 – маса ВВ, що відповідає
негенерованій масі; Q 3 – втрати ВВ у процесі міграції; Q 4 – втрати ВВ у процесі
акумуляції; Q 5 – втрати ВВ унаслідок розформування вихідних покладів.
Функціональна та балансова моделі взаємопов'язані, оскільки кожний із
потенціалів, починаючи з G, у вигляді коефіцієнтів ураховує втрати ВВ у процесі
нафтогазонагромадження – Q 2, Q 3 і т. д.
Це найпоширеніша форма запису для об'ємно-генетичного методу. Легко
побачити, що за допомогою нескладних перетворень функціональна модель (4.1)
може бути приведена до вигляду балансової моделі (4.2) і навпаки.

4.1.1 Методи кількісної оцінки прогнозних ресурсів
На практиці використовують три типи методів кількісної оцінки
прогнозних ресурсів: аналогійні, історико-статистичні та евристичні.

Аналогійні методи
Ці методи ґрунтуються на використанні принципу аналогій шляхом
обчислення кількісних мір подібності між еталонними і розрахунковими
ділянками та встановлення залежностей між концентрацією ресурсів і
геолого-геохімічними параметрами.
За особливостями визначенім цих мір розрізняють два методи кількісної
оцінки прогнозних ресурсів: метод порівняльних геологічних аналогій і
об’ємно-генетичний метод. Обидва ці методи дають змогу не тільки виконувати
інтегральні оцінки ресурсів, а й на відповідному рівні вивченості здійснювати
їхню диференціацію.

Метод порівняльних геологічних аналогій
Метод аналогій поділяють на геологічні способи прогнозування і способи
прямого математичного моделювання.
Геологічні способи прогнозування
Ці способи широко використовують для кількісної оцінки прогнозних
ресурсів у різних нафтогазоносних регіонах.
Спільність геологічних способів методу порівняльних аналогій полягає в
застосуванні єдиної міри подібності еталонної і розрахункової ділянок так
званого коефіцієнта аналогії, що враховує зміни найістотніших для кожного
способу підрахункових параметрів. Принцип аналогій підсилюється тим, що
конкретній розрахунковій ділянці призначається обмежене (1-3) число еталонів,

58