Page 22 - 6237

­ страхових компаній,
­ кошти приватних іноземних інвесторів;
­ кошти банків;
­ інвестиційні компанії малого бізнесу;
­ незалежні та зовнішні венчурні фонди.
На другому етапі здійснюється розподіл коштів фонду
серед відібраних після експертизи проектів, що істотно
знижує ризик втрати коштів венчурного капіталу.
Існує ряд умов венчурного фінансування:
:підприємство, у яке вкладаються кошти венчурного фонду, не
повинно бути державним, командитним, індивідуальним чи
кооперативним. Воно обов’язково має бути акціонерним або в
ході інвестування стати акціонерним; підприємство повинно
забезпечити зростання капіталу на 30—50%
Професійний управляючий венчурних фондів —
венчурний капіталіст, який може бути власником фірми по
управлінню венчурними фондами. Власниками таких фірм
можуть бути будь-які фінансові організації. Тобто венчурний
капіталіст — це і фізична, і юридична особа (фірма по
управлінню капіталом).
Метою венчурного підприємництва є отримання
надприбутків після завершення технологічного циклу
нововведення і одночасний вихід із даної сфери суб’єктів
після виконання ними своєї місії. Ця процедура називається
«виходом із венчурного бізнесу» і здійснюється в таких
основних формах: публічний продаж акцій; продаж акцій
стратегічному інвестору; продаж акцій фінансовим
інвесторам.

5.6 Тема 6. Міжнародний інвестиційний ринок
5.6.1 Зміст теми: Факторні, товарні і фінансові ринки.
Грошовий ринок і ринок капіталу. Інвестиційний ринок і
міжнародні інвестиційні ринки. Розвиток структури
міжнародного інвестиційного ринку. Попит і пропозиція на

22