Page 10 - 6230
P. 10

Істотний  внесок  у  розвиток  соціологічних  ідей  зробив  видатний

                  український  філософ,  письменник  Григорій  Сковорода  (1722—1794),  який

                  науку  про  людину  вважав  найважливішою  і  найвищою  з  усіх  наук.  Не  за-

                  перечуючи  ролі  й  значення  технічних  досягнень,  найголовнішою  він  вважав

                  науку про умови та способи забезпечення щасливого життя, про людину та її

                  щастя. Особливу цінність має його концепція спорідненої праці. Сковорода чи

                  не першим із вчених нового часу висунув ідею перетворення праці із засобу до

                  життя на найпершу життєву  потребу та найвищу насолоду. Смисл людського

                  буття він вбачав у праці, а справжнє щастя — у вільній праці за покликанням.


                         Прийнято  вважати,  що  українська  соціологія  заявила  про  себе  у  80-х

                  роках  XIX  ст.  дослідженнями  Женевського  гуртка  українських  учених,  праці

                  яких  друкувалися  найчастіше  в  тамтешньому  журналі  «Громада».  Учені,  які

                  досліджують  особливості  тогочасної  Української  соціологічної  думки

                  наприкінці  XIX  ст.,  відзначають,  що  тодішні  дослідження  здебільшого

                  трансформували  ідеї  О.  Конта,  Г.  Спенсера,  К,  Маркса,  виявляли  обмаль

                  критичного ставлення до надбань своїх попередників, слабо були заряджені на


                  вироблення  власних  соціологічних  теорій,  хоча  окремі  оригінальні  ідеї  вони
                  висловлювали.



                         Серед  учених-дослідників  українського  суспільства  кінця  XIX  ст.

                  насамперед  вирізняється  постать  Михайла  Драгоманова  (1841—1895),  який

                  чимало уваги приділяв перспективам історичного поступу України, можливості

                  її  самостійного  існування  на  європейському  терені.  Національне  питання  він

                  вважав одним з найважливіших. Він намагався наповнити ідею національності

                  «всесвітньою  правдою»,  яка  допомагала  б  кожній  нації  рухатися  шляхом

                  історичного  поступу.  Національність  не  може  бути  причиною  насилля  над

                  людьми, а права осіб будь-якої національності мають бути рівними.


                         Відомий  історик,  етнограф,  археолог  Володимир  Антонович  (1834—

                  1908)  використовував  свої  знання  для  вивчення  соціальної  структури,

                  психосоціальних типів, поведінки натовпу, чинників соціального розвитку. Він

                  одним  з  перших  вітчизняних  дослідників  пов'язував  назву  «Русь»  зі

                                                                10
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15