Page 58 - 6226

3) визначають допустимість даного дефекту за
амплітудою луно-сигналу на другому бракувальному рівні;
4) виміряють коефіцієнт форми дефекту, якщо амплітуда
луно сигналу не перевищує другий бракувальний рівень;
5) визначають допустимість дефекту за коефіцієнтом
форми;
6)підраховують кількість дефекті, допустимих за умов-
ною висотою, умовною довжиною, амплітудою та
коефіцієнтом форми, порівнюють його кількість з
максимально допустимим;
7) проводять оцінку якості зварного з’єднання.
У випадках, якщо коефіцієнт форми дефекту не
вимірюють, контроль виконують в тій же послідовності, як і
контроль зварних з’єднань елементів товщиною меншою 65
мм.
Зварні з’єднання елементів товщиною меншою 65 мм
контролюють прямим або одноразово відбитим променем.
Прямим променем контролюють зону шва, висота якої
визначається можливістю наближення шукача до осі шва і
залежить від ширини його підсилення і стріли шукача. Іншу
частину шва контролюють одноразово відбитим променем.
Зварні з’єднання елементів товщиною 65 мм і більшою
контролюють прямим променем. Контроль зварних з’єднань
елементів товщиною меншою 20 мм прямим і одноразовим
відбитим променем дозволяється проводити одноразово. При
цьому значення амплітуд луно- сигналів від нижньої і
верхньої зарубок необхідно запам’ятати.
Під час контролю зварних з’єднань елементів товщиною
20 мм і більшою виміряють умовну висоту дефекту,
переміщуючи шукач перпендикулярно осі шва.
Умовну висоту дефекту вимірюють як ширину основи
згинаючої послідовності луно-сигналів на екрані
дефектоскопу за допомогою накладеної на нього міліметрової
сітки.
Два дефекти, розташовані в одному поперечному січенні
зварного з’єднання, вважають окремими, якщо огинаючи
луно-сигналів від даних дефектів при скануванні
перпендикулярно осі шва не накладається один на одного на
екрані дефектоскопу. В іншому випадку вважають, що існує
один дефект.

58