Page 254 - 6208

збувають шкідливі відходи за кордон через ланцюжки підставних
компаній, а в діючих нормах і порядку ліцензування панує така
плутанина, що підробка або «втрата» відомостей про характер відходів
або ступеня їх токсичності не складає особливих труднощів. 20
Багато держав не мають ні фахівців, ні засобів, щоб перевіряти всі
відходи, що ввозяться в країну, і, намагаючись простежити шляхи
проходження того або іншого вантажу, урядовці часто «тонуть в
паперовому морі», втрачаючи дорогоцінний час. Деякі виробники
продають отруйні відходи переробникам тих країн, де природоохоронні
закони не такі суворі. Багаті високорозвинені країни з успіхом вивозять
свої відходи туди, де заради грошей охоче закривають очі на ризик.
Частіше за все ця міжнародна торгівля має абсолютно законний
характер, і відходи піддаються належній переробці, проте нелегальні
операції теж не рідкість. У 1988 р. на газетні сторінки потрапив інцидент
із суховантажем «Карин Бі» як яскравий приклад того абсурду, до якого
можуть призвести безвідповідальні операції з токсичними відходами.
«Винуватцем» інциденту став вантаж металевих діжок з токсичними
відходами ряду італійських підприємств – розчинниками, сміттям і
побічним відходами під загальним ярликом „різні отрути”. Їх нелегально
доправили морем до Нігерії, таємно вивантажили і склали штабелями на
одній фермі поблизу міста Коко. Фермеру нічого не сказали про
отруйний вміст діжок, але щомісячно виплачували 50 фунтів за
зберігання вантажу. Через якийсь час у місцевих жителів почастішали
нездужання, головні болі та шкірні висипання. Провівши розслідування,
нігерійські власті дізналися про істинний вміст діжок. Між Нігерією та
Італією виник скандал, і нігерійці почали погрожувати гучним судовим
процесом, якщо італійські виробники не вивезуть вантаж. Діжки
прийняло на борт німецьке судно «Карин Бі», після безуспішних спроб
збути відходи спочатку в Іспанії, а потім в Британії судно узяло курс на
Італію. НАрешті, італійцям довелося забрати власні відходи і взятися за
їх переробку. Міжнародні угоди. Сумна історія «Карин Бі» примусила
весь світ усвідомити міжнародний характер проблеми токсичних
відходів. У 1992 р. під тиском громадської думки була прийнята
Конвенція ООН про зміну клімату, 21 що стала першим міжнародним
документом, присвяченим їх переробці і захороненню. Правда, вона
розповсюджувалася лише на гази, що викликають „парниковий ефект”,
але по її слідах був прийнятий цілий ряд аналогічних міжнародних і
регіональних угод за іншими відходами. У 1997 р. в японському місті
Кіото під егідою ООН відбулася міжнародна конференція, присвячена
узгодженню подальших природоохоронних заходів. Укладений за її
підсумками «Договір Кіото» ще більше посилив стандарти контролю
над газоподібними викидами. Громадська думка і міжнародні угоди
поступово змінюють становище на краще. Під їх тиском багаті
індустріальні країни вимушені самі займатися переробкою своїх