Page 222 - 6208
P. 222

17.1.1 МЕХАНІЗМ БІОХІМІЧНОГО РОЗПАДУ ОРГАНІЧНИХ
                                                       РЕЧОВИН

                        Приріст  біомаси  відбувається  в  процесі  очищення  стічних  вод  і
                  залежить від хімічної природи забруднень, виду мікроорганізмів, БПК і
                  ГПК, від концентрації фосфору й азоту в стічній воді, від її температури.
                  Для  того,  щоб  відбувався  процес  біохімічного  окиснення  органічних
                  речовин,  що  знаходяться  в  стічних  водах,  вони  повинні  потрапити
                  всередину  клітин  мікроорганізмів.  До  поверхні  клітин  речовини
                  надходять  за  рахунок  конвективної  і  молекулярної  дифузії,  а  в
                  середину  клітин  -  дифузією  через  напівпроникні  цитоплазматичні
                  мембрани.  Велика  частина  речовини  потрапляє  всередину  клітин  за
                  допомогою  специфічного  білка-переносника.  Утворений  розчинний
                  комплекс "речовина-переносник" дифундує через мембрану в клітину,
                  де  він  розпадається,  і  білок-переносник  включається  в  новий  цикл
                  перенесення  речовини.  Основну  роль  в  процесі  очищення  стічних  вод
                  відіграють процеси перетворення речовини, які відбуваються всередині
                  клітин мікроорганізмів. Ці процеси закінчуються окисненням речовини з
                  виділенням енергії та синтезом нових речовин з витратою енергії.



                              17.1.2 КІНЕТИКА БІОХІМІЧНОГО ОЧИЩЕННЯ

                        Швидкість біохімічних реакцій визначається активністю ферментів,
                  яка  залежить  від  температури,  рН  і  присутності  в  стічній  воді  різних
                  речовин.  Ферменти  представляють  собою  складні  білкові  сполуки  й
                  виконують роль каталізаторів. З підвищенням температури швидкість
                  ферментативних  процесів  підвищується,  але  до  певної  межі.  Для
                  кожного  ферменту  є  оптимальна  температура,  вище  якої  швидкість
                  реакції падає. До числа речовин-активаторів, що підвищують активність
                                                                                            2+
                                                                                    2+
                                                                                                   2  +
                  ферментів, відносяться багато вітамінів та катіони Са , Мg , Мn . В
                  той  самий  час  солі  важких  металів,  синильна  кислота,  антибіотики  є
                  інгібіторами,  тобто  знижують  активність  ферментів.  Мікроорганізми
                  здатні  окиснювати  багато  органічних  речовин,  але  для  цього  потрібен
                  різний  час  адаптації.  Легко  окиснюється  бензойна  кислота,  етиловий  і
                  аміловий спирти, гліколі, хлоргідриди, ацетон, гліцерин, анілін, складні
                  ефіри.  Речовини,  що  знаходяться  в  стічних  водах  в  колоїдному  або
                  дрібнодисперсному  стані,  окиснюються  з  меншою  швидкістю,  ніж
                  розчинені у воді речовини.
                        Рівняння      кінетики      ферментативних         реакцій      запропоновано
                  Міхаелісом  і  Ментеном.  Воно  визначає  швидкість  протікання  реакцій
                  всередині клітин мікроорганізмів:

                                                  v = Vмакс [S] / (kм + [S])
   217   218   219   220   221   222   223   224   225   226   227