Page 180 - 6208
P. 180

обмінна  ємність.  Розрізняють  повну,  статичну  і  динамічну  обмінні
                  ємності.
                        Повна  ємність  іоніту  -  кількість  грам-еквівалентів  йонів,  що
                                                                                  3
                  знаходяться в стічних водах, які може поглинути 1 м  иониту до повного
                  насичення.
                        Статична ємність - це обмінна ємність іоніту при рівновазі в даних
                  робочих умовах. Статична обмінна ємність зазвичай менше повної.
                        Динамічна обмінна ємність - це ємність іоніту до проскакування
                  йонів у фільтрат. Динамічна ємність менше статичної.
                        Робоча  ємність  іоніту  оцінюється  за  кількістю  грам-еквівалентів
                                                                                   3
                  йонів, що знаходяться у воді, які може поглинути 1м  іоніту до початку
                  проскока  в  фільтрат  поглинаючих  йонів.  Йонообмінна  рівновага
                  визначається  природою  іоніту,  гідратацією  обмінних  йонів,  їх
                  концентрацією  в  фазі  іоніту  і  розчині.  Обмін  різновалентних  йонів
                  залежить також і від величини їх заряду.

                        Якщо катіоніти знаходяться в Н або Na-формі, обмін катіонів буде
                  проходити згідно реакцій

                           +
                                                      +
                        Ме + Н [К] ↔ Ме [К] + Н ,
                           +
                                                          +
                        Ме  + Na [K] ↔ Me [K] + Na ,
                               +
                        де Ме  - катіон, що знаходиться в стічній воді; [К] - складний
                  комплекс катіоніта.

                        Величина  рН  стічної  води,  при  якій  відбувається  обмін  йонами,
                  залежить від константи дисоціації йонообмінних груп. Сильнокислотні
                  катіоніти дозволяють здійснювати процес йонного обміну при будь-яких
                  значеннях рН, а слабокислотні - в лужних і нейтральних, при рН > 7. Так
                  катіоніти з карбоксильними групами обмінюються йонами при рН > 7, а
                  з фенольними - при рН > 8.
                        Іоніти в контакті з водою не розчиняються, але поглинають деяку
                  кількість води, будучи гелями з обмеженим набуханням. При зіткненні з
                  водою,  внаслідок  осмотичних  явищ,  відбувається  їх  набухання;  розмір
                  пор  збільшується  від  0,5-1,0  нм  до  4,0  нм.  Об’єм  іонітів  зазвичай
                  збільшується  в  1,2-3  рази.  Ступінь  набухання  залежить  від  будови
                  іоніту, природи протийонів, від складу розчину. Набухання впливає на
                  швидкість і повноту обміну йонів, а також на селективність іоніту. Воно
                  припиняється після того, як різниця осмотичних тисків до і після обміну
                  урівноважиться  пружними  силами  розтягування  і  стиснення  іоніту.
                  Макропористі іоніти мають розвинену обмінну поверхню, яка дорівнює
                            2
                  60-80  м /г.  Синтетичні  іоніти  набухають  сильніше  і  мають  більшу
                  обмінну ємність, порівняно з природними.
                        На  кінетику  йонного  обміну  впливають  також  температура,
                  концентрація йонів та ін. Іоніти повинні володіти термічною і хімічною
   175   176   177   178   179   180   181   182   183   184   185