Page 176 - 6208

неорганічні і органічні матеріали, здатні до обміну йонів та практично
нерозчинні в воді. Іоніти поділяються на природні та штучні, або
синтетичні. Синтетичні йонообмінні матеріали випускаються у
вигляді зернистих порошків, волокон і мембран. Дрібнозернисті
порошки мають розмір частинок 0,04-0,07 мм, грубозернисті - 0,3-
2,0 мм. Останні призначені для роботи в фільтрах з шарами значної
висоти 1-3 м, а порошкоподібні дрібнозернисті - з шарами висотою 3-10
мм. Розмір частинок іоніту впливає на перепад тиску в фільтрах. Зі
зменшенням розміру частинок перепад тиску в шарі збільшується. Отже,
подрібнення іонітів в процесі очищення небажано. Це призводить не
тільки до зростання опору фільтра, але і до нерівномірного розподілу
швидкостей потоку стічної води по перетину фільтру. В результаті
зіткнення зерен іоніту один з одним і об стінки апаратури відбувається
їх стирання. Механічно міцними прийнято вважати іоніти, ступінь
стирання яких не перевищує 0,5 %.
До неорганічних природних іонітів відносять цеоліти, глинисті
мінерали, польові шпати, різні слюди. Катіонообмінні властивості
обумовлені вмістом алюмосиликатів типу Nа 2-Al 2O 3-nSiO 2-mH 2O.
Йонообмінними властивостями володіє також фторопатит [Ca 5(PO 4)]F і
сідопатит [Са 5(РО 4)]ОН. До неорганічних синтетичних іонітів відносять
силікагелі, пермутити, важко розчинні оксиди і гідроксиди деяких
металів (наприклад, алюмінію, хрому, цирконію). Катіонообмінні
властивості, зокрема, силікагелю, обумовлені обміном йонів водню
гідроксидних груп на катіони металу, які проявляються в лужному
середовищі. Катіонообмінні властивості притаманні і пермутитам,
одержуваних сплавом сполук, що містять алюміній і кремній.
Органічні природні іоніти - це гумінові кислоти грунтів і вугілля.
Вони виявляють слабокислотні властивості. Для посилення кислотних
властивостей і обмінної ємності вугілля подрібнюють і сульфують в
надлишку олеума. Сульфовугілля є дешевим поліелектролітом, що
містить сильно-і слабокислотні групи. До недоліків таких електролітів
слід віднести їх малу хімічну стійкість і механічну міцність зерен, а
також невелику обмінну ємність, особливо в нейтральних середовищах.
До органічних штучних іонітів відносять іонообмінні смоли з
розвиненою поверхнею. Синтетичні іонообмінні смоли представляють
собою високомолекулярні сполуки, вуглеводневі радикали яких
утворюють просторову сітку з фіксованими на ній іонообмінними
функціональними групами.
Практичне значення мають неорганічні природні, штучні
алюмосилікати, гідроксиди і солі багатовалентних металів;
застосовуються також іоніти, отримані хімічною обробкою вугілля,
целюлози і лігніну.
Однак провідна роль належить синтетичним органічним іонітам -
іонообмінним смолам. Іоніти отримують методом кополімеризації і