Page 184 - 6208

Всі наведені схеми відрізняються способом регенерації іоніту. На
схемі з проточною регенерацією (див. рис. 14.1, а) регенеруючий розчин
готують безперервно при подачі в ежектор води і концентрованого
розчину кислоти або лугу. Подачу кислоти припиняють після
пропускання через іоніт заданого об’єму регенераційних розчинів. А
подачу води продовжують для відмивання іоніту від регенераційних
розчинів. Елюат і промивні води після нейтралізації можна скидати в
каналізацію.
За схемою з оборотом частини реагенту (див. рис. 14.1, б)
регенеруючий розчин готується в спеціальній ємності 3. Цим
досягається скорочення витрат регенеруючого реагенту і обсягу
регенератора, оскільки регенеруючий розчин готують шляхом додавання
до першої порції промивної води концентрованого реагенту. В
результаті частина реагенту знаходиться в обороті.
По схемі з фракціонуванням реагента (рис.14.1, в) досягається
найменший розхід реагентів. Регенерат поділяють на окремі фракції і
збирають в ємності. Першу фракцію, більш концентровану, направляють
на переробку. Промивну воду також збирають в дві ємності. При
наступній регенерації в якості першої фракції використовують другу
фракцію від попередньої регенерації, доведену до заданої концентрації
реагентом. Схема з плаваючим фільтром (див. рис.14.1, г) дає
можливість отримати більш концентрований регенерат. Воду, що
очищується, послідовно пропускають через два фільтри. На початку
проскока в другому фільтрі підключають відгенерований третій фільтр,
а перший по ходу води виводиться на регенерацію. Регенерація
відпрацьованого фільтра може проводитися за описаними вище схемами
з одним апаратом.

Недоліки установок періодичної дії:
- великі обсяги апаратів;
- значні витрати реагенту;
- велике одноразове завантаження іоніта;
- складність автоматизації процесу - обмежують можливість їх
застосування на практиці.

Як приклад наведено технологічну схему іонообмінної очистки
стічних вод виробництва хлораніліну від сумішей аніліну з хлораніліном
(рис. 14.2).