Page 112 - 6208

одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони
не була вищою, ніж ГДК.
Гранично допустимий викид шкідливих речовин визначається за
формулою:

де: k р — коефіцієнт розведення, викинутого за 1 с забруднення до
допустимої норми;
3
ГДК — гранично допустима концентрація шкідливої речовини, мг/м .

При розрахунку ГДВ на промислових підприємствах необхідно
враховувати ефект розсіювання викидів шкідливих речовин в атмосфері.

Розсіювання викидів в атмосфері залежить від: висоти труби,
через яку здійснюється викид шкідливих речовин; секундного об'єму
викинутих забруднень; різниці температур викинутої газової суміші та
атмосферного повітря; умов вертикального та горизонтального
розсіювання (температурної стратифікації); швидкості осідання
забруднювальних речовин, їхньої фонової концентрації.

Для моніторингу важливим є визначення гранично допустимого
навантаження (ГДН) на природне середовище.

ГДН — це граничне значення господарського або рекреаційного
навантаження на природне середовище, яке встановлюється з
урахуванням ємності природного середовища або ресурсного
потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення з метою охорони
навколишнього середовища, виснаження та руйнування. Це поняття
означає таку максимальну інтенсивність дії сукупності факторів
навколишнього середовища, при якій не виявляється прямий чи
побічний шкідливий вплив на організм людини та її нащадків, і не
погіршуються санітарні умови життя. Ці нормативи для санітарного
контролю затверджені законодавчо.

Оскільки в реальних умовах людина відчуває комплексну і сумісну
дію хімічних, фізичних і біологічних факторів навколишнього
середовища (і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані
здоров'я), введено поняття максимально допустимого навантаження
(МДН). Під цим поняттям розуміють таку максимальну інтенсивність дії
сукупності факторів навколишнього середовища, яка не має прямого чи
опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків
і не погіршує санітарних умов життя.