Page 105 - 6208

0
Точка роси для цементного пилу: 58-71 С;
Характеристика газу – носія для цементного пилу:
0
3
температура -t = 130 С; запиленість - z=24,4 г/м ; температура
0
точки роси ( по воді) -t р = 64 С.

8.2 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАПИЛЕНОСТІ ПОВІТРЯ

Основним методом вимірювання запиленості був гравіметричний
(ваговий) метод, тому що при сталості хімічного складу первинне
значення має маса пилу, яка затрималася в організмі людини.

Гравіметричний (ваговий) метод полягає у виділенні часток пилу з
пилогазового потоку шляхом прокачування його через фільтр. Маса
пилу, що перебуває у досліджуваному газі, визначається як різниця ваги
фільтра до та після відбору проби.
Концентрацію пилу в газі (повітрі) визначають за формулою

3
C = m/Qτ, мг/м (8.1)

де: m - маса проби пилу, мг;
3
Q - об'ємна витрата повітря через пробовідбірний пристрій, м /с;
τ – тривалість відбору проби, с.

Метод дозволяє одержати масову концентрацію пилу без
врахування його хімічного та дисперсного складу. Відрізняється
великою складністю і тривалістю процесу виміру.
Крім того, гравіметричний метод не дає повної картини щодо
шкідливого впливу пилу. Це пояснюється тим, що при однаковій масі
може бути різний хімічний і гранулометричний склад пилу, який по-
різному впливає на людину та довкілля.

Розрахунковий (мікроскопічний) метод дає можливість
визначити загальну кількість пилових частинок в одиниці об'єму повітря
і співвідношення їх розмірів. Для цього пил, що міститься в певному
об'ємі повітря, осаджували на скло, покрите прозорою клейкою плівкою,
а потім визначали форму, кількість і розміри пилових частинок під
мікроскопом. У процесі осадження відбувається зіткнення порошин і у
газовому середовищі, і на самому склі, що призводить до завищення
результатів відповідно для великих фракцій. Для визначення
дисперсного складу пилу підраховують число частинок, які мають різні
розміри, за фракціями що знаходяться в полі зору.