Page 60 - 6194

Всі вулкани поділяються на тріщинні та вибухові за
характером лавовивідних каналів і морфологічними
особливостями вулканічних споруд.
Тріщинні вулкани пов'язані з глибокими тріщинами-
розломами, які розсікають земну кору на багато сотень і
навіть тисяч кілометрів. Наземна частина вулканів цього типу
утворена серією склепінчастих підвищень і валів, навколо
яких на значну відстань простягаються пласти застиглої лави.
Вибухові вулкани утворюються в місцях перетину
магматичних потоків із величезними тріщинами в земній корі.
При проникненні магми вони перетворюються у неправильної
форми циліндричний канал, який називається вулканічним
жерлом.
Сучасні діючі вулкани відомі в усіх основних геолого-
структурних зонах і геологічних районах Землі. На початок
1980 р. на земній кулі було відомо 947 діючих вулканів, в т.ч.
139 підводних. Однак їх розподіл на поверхні Землі
надзвичайно нерівномірний. Спостерігається пряма
залежність між їх кількістю та тектонічною активністю
структурно-геологічних регіонів. Найбільша кількість діючих
вулканів із розрахунку на одиницю площі припадає на
острівні дуги (Камчатка, Курильські острови, Індонезія та ін.)
та гірські споруди Південної та Північної Америки. Тут
знаходяться також і найбільш активні вулкани світу, що
характеризуються найбільшою частотою вивержень.
Якщо розглядати зосередженість вулканів по частинах
світу, то найбільша їх кількість знаходиться в екваторіальній
зоні північної півкулі. В південній півкулі кількість діючих
вулканів значно менша.
Вивчення просторового розташування вулканів на
поверхні Землі показало, що їх формування і діяльність
пов'язані з визначеними регіонами. Це - орогенні рухомі зони
земної кори, в яких розвинуті глибинні розломи. Найбільшою
такою зоною на нашій планеті є побережжя та острови Тихого
океану, де вулкани утворюють, так зване, Тихоокеанське
вогняне кільце. На сході воно охоплює західне побережжя
Північної і Південної Америк; на заході - Нову Зеландію,
острови Фіджі, Соломонові острови до Нової Гвінеї, далі
простежується через Філіппіни, Японські та Курильські
острови до Камчатки.
Другою зоною підвищеної вулканічної активності є
Середземноморсько-Гімалайська смуга, яка простягається в
широтному напрямку через Альпи, на Апеніни, Крим і Кавказ,
аж до гір Малої Азії. В цій смузі розміщені діючі згаслі
вулкани Везувій, Етна, Ліпарі, Ельбрус, Казбек, Арарат та ін.
Третя смуга поширення вулканів - Атлантична, яка
простягається від Ісландії через Азорські та Канарські острови

59