Page 57 - 6194

Наземні вулкани переважно являють собою окремі
конусоподібні гори з центральним кратером, що складені
продуктами виверження. Розміри вулканів залежать від їх
гіпсометричного положення. Максимальна відносна висота
(перевищення вершини конуса над основою) для діючих
вулканів досягає: в океанах до 9 км; в межах острівних дуг 6
км і в гірських системах до 3 км. Середня висота діючих на
Землі вулканів становить 1750 м, а об'єм - 85 куб. км.
Основним елементом вулкану є його жерло, яке являє
собою канал, що з'єднує верхню частину вулкану з глибинним
магматичним джерелом. Через нього проходить винесення на
денну поверхню магми-лави, насиченої різноманітними
газами та уламками захоплених порід. Тіло вулкану
складається виключно з продуктів виверження, які
представлені вулканічним попелом, уламками гірських порід і
продуктами застиглої лави (рис.4.1).

Рисунок 4.1 – Схема будови вулкану

Процес формування вулкану може супроводжуватися
потужним вибухом газів або відбуватися спокійно. В першому
випадку гази вивільняються при виверженні лави та
одночасно викидають в атмосферу попутно захоплені частини
лави і, подрібнені вибухом, вміщуючі гірські породи. Тіло
вибухових вулканів переважно склепінчастоподібне і в
більшості випадків асиметричне.
При спокійному утворенні вулкану відбувається, в
основному, вилив лави, а тіло вулкану формується з продуктів

56