Page 178 - 6194

долини; мікрорельєф - дрібні дюни, яри, тераси; нанорельєф
- ритвини, дрібні пагорби.
Основним об’єктом зображення на геоморфологічній
карті є рельєф земної поверхні, тобто її форми по відношенню
до зовнішніх рис, походження, розвитку, генетичних
співвідношень, взаємних угрупувань та розповсюдження. Це
означає, що на геоморфологічній карті повинні безпосередньо
відображатися наступні суттєві ознаки рельєфу: його
морфологія (морфологія та морфометрія), генезис, вік та
сучасна динаміка.
Названі ознаки разом або нарізно можуть бути
покладені в основу побудови різноманітних
геоморфологічних карт.
Суттєво важливим для всіх карт буде генетичний
підхід до рельєфу.
Значення карт дуже велике. За їx допомогою можна
дістати уявлення про основні особливості геоморфології
району, ставити питання про подальше вивчення рельєфу,
планувати та здійснювати ті чи інші господарські заходи.
Геоморфологічне картування відіграє особливо велику роль в
геологічних дослідженнях, допомагаючи в здійсненні
комплексної геологічної зйомки, пошуках та розвідці
корисних копалин.
Для побудови геоморфологічної карти необхідно:
- знання методів топогеодезичної зйомки та побудови
географічної основи;
- загальних методів зображення різноманітних явищ на
картах; принципів їх генералізації, способів оформлення карт
та ін.;
- вміти розробити достатні легенди та на їх основі
створити карти різних масштабів;
- необхідні знання з геології та з методики геологічного
картування, тому що побудова геоморфологічної карти, в
значній мірі, базується на геологічних даних.
Рельєф включає наступні складники (в порядку
ускладнення):
- елементи рельєфу, тобто елементарні поверхні, чи
грані (схили, плакори, площадки) і лінійні елементи (тальвеги,
гребені, бровки, тилові шви, лінії підніжжя);
- форми рельєфу, тобто нерівності у вигляді об’ємних
тіл - прості та складні, різної величини від малих до дуже
крупних (планетарного розміру);
- угрупування форм, які утворюють природні
морфологічні комплекси чи асоціації.

177