Page 118 - 6194
P. 118

на  поверхні  Землі.  Основною  причиною  переміщення
                            повітряних мас є нерівномірний розподіл атмосферного тиску.
                            Доповнюють  його  зміни  густини  атмосфери  (за  рахунок
                            нерівномірного нагрівання її і поверхні Землі Сонцем), рельєф
                            поверхні, наявність рослинності, щільність забудови тощо.
                                   Значний  вплив  на  рух  повітряних  мас  та  утворення
                            вітрів здійснюють: розподіл континентів та океанів, розмір  і
                            форма суші і акваторій, теплі і холодні океанічні течії, сезонні
                            зміщення  кліматичних  зон;  сезонний  перерозподіл  ділянок
                            високого  і  низького  атмосферного  тиску.  В  результаті
                            постійного  руху  повітряних  мас  атмосфери  відбувається
                            тепло-  і  вологообмін  між  континентами  та  океанами,
                            екваторіальними  та  арктичними  зонами,  виникають  морські
                            течії і хвилі.
                                   Геологічна  діяльність  вітру  переважно  зводиться  до
                            руйнування  корінних  порід,  транспортування  та  акумуляції
                            продуктів  руйнування.  Інтенсивність  руйнівної  роботи
                            повітряних  мас,  що  переміщуються,  залежить  від  швидкості
                            вітру.  Руйнування  відбувається  як  при  безпосередній  дії
                            повітряних  струменів  на  розсипчасті  або  слабозцементовані
                            породи,  так  і  дією  на  поверхню  гірських  порід  твердими
                            частинами,  які  переносяться.  Перший  вид  еолової  ерозії
                            одержав  назву  дефляції  (лат.  -  видування,  розвіювання),  а
                            другий - коразії (лат. - обточування). Отже, вітер руйнує всі
                            гipські  породи,  що  утворюють  поверхню  Землі,  за  рахунок
                            вітрового  навантаження  та  за  допомогою  піску  і  пилу,  що
                            переноситься.
                                   Частини,     які    переносяться      вітром,    постійно
                            бомбардують поверхню гірських порід (коразія). В результаті
                            ударів,  які  тривають  постійно  впродовж  геологічного  часу,
                            м’якші  корінні  породи  руйнуються.  На  поверхні  Землі
                            утворюються жолоби, борозни, штрихи, ніші, розширюються
                            невидимі раніше мікротріщини, виникають неглибокі печери
                            тощо. Характерною особливістю коразії є утворення одиноких
                            скель    надзвичайно      різноманітної     форми.     Найбільш
                            характерними  з  них  є  своєрідні  вироблені  еолові  форми:
                            коразійні  ніші,  кам'яні  “гриби",  кам'яні  стовпи,  кам'яні
                            скульптури тощо.
                                   В  процесі  дефляції  вітер  підхоплює  розсипчасті
                            продукти       вивітрювання       або     відриває     частинки
                            слабозцементованих  порід  та  переносить  їх  в  напрямі  свого
                            руху.  Швидкість  дефляції  визначається  силою  вітру,
                            характером  залягання  та  міцністю  гірських  порід.  Особливо
                            інтенсивно процес дефляції відбувається там, де прогресують

                                                           117
   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123