Page 120 - 6194
P. 120

підтягyванням розчинів солей із породи і випаданням солей на
                            її поверхню.
                                   Одною  із  характерних  форм  рельєфу  глинистих
                            пустель є такіри. Це неглибокі замкнуті пониження з рівним,
                            майже  горизонтальним  днищем,  вкриті  щільною  глинистою
                            кіркою  і  сіткою  тріщин  усихання.  Міцність  цієї  кірки
                            настільки велика, що навіть кінські підкови не залишають на
                            ній слідів. Іншою формою рельєфу глинистих пустель є сори
                            або  солончакові  пустелі.  Вони  виникають  на  місці
                            висушених соляних озер і покриті розсипчастим шаром глини
                            та солі.
                                   В  результаті  вітрової  ерозії  на  значні  відстані
                            переносяться не тільки пилоподібні глинисті частинки, але й
                            пісок. Такі частинки, внаслідок підняття  їх вітром на значну
                            висоту, можуть переноситися в атмосфері на велику відстань,
                            осідаючи далеко від пустель. На периферії пустель і в сухих
                            областях  еоловий  пил  може  накопичуватись,  утворюючи
                            специфічну пилувату породу, яку названо лесом.
                                   Лес    -   це    дрібнопилувата     супіщано-суглиниста
                            континентальна  осадова  гірська  порода  світло-жовтого  або
                            палевого  кольору.  Переважають  (40-50%)  зерна  розміром
                            0,01-0,05  мм,  частково  представлені  агрегатами,  утвореними
                            при коагуляції колоїдних і глинистих частинок.
                                   Характерною      властивістю     лесу   і   лесоподібних
                            відкладів є різке зниження міцності структурних зв'язків при
                            зволоженні. Це призводить до просідання, розвитку лесового
                            псевдокарсту,  втрати  несучих  властивостей,  інтенсивного
                            яроутворення  тощо.  Зволоження  лесу  зумовлює  залежність
                            його властивостей (пористість, просідання, опір стисненню  і
                            зсуву) від навколишнього середовища: посушливості клімату,
                            характеру  грунтоутворення,  рельєфу,  ландшафту.  Лес  є
                            добрим матеріалом для спорудження насипів, сировиною для
                            виробництва цегли, черепиці, клінкеру.
                                   Первинні лесові покриви утворюють субгоризонтальну
                            слабо-хвилясту  поверхню  рельєфу.  На  височинах,  в  умовах,
                            що сприяють глибинній ерозії та площинному змиву, виникли
                            рівнини,  розчленовані  яружно-балковою  системою.  Для
                            низовинних  степових  рівнин  характерні  специфічні  форми
                            рельєфу – блюдця степові та поди.
                                   Блюдця  степові  являють  собою  пологі,  замкнуті
                            безстічні зниження округлої форми. Їх діаметр від 10-15 м до
                            сотень метрів, глибина - від 1-1,5м до 3-4 м. Поширені вони на
                            площах залягання лесів, лесових легких суглинків та супісків,
                            у підошві яких залягають водонепроникні породи.
                                   Поди  являють  собою  плоскодонні  замкнуті  зниження
                            рельєфу  розміром  від  кількох  десятків  метрів  до  10  км  у

                                                           119
   115   116   117   118   119   120   121   122   123   124   125