Page 29 - 6191

середовище. Тому зазначені величини можуть розглядатися як
діагностичні ознаки, що характеризують термогазодинамічні
властивості лінійної ділянки.
З часом експлуатації газопроводу спостерігається зміна
його гідравлічного опору внаслідок старіння лінійної ділянки.
Тому прийнято використовувати неабсолютні значення
коефіцієнта гідравлічного опору та його відносну величину
порівняно з первісним (теоретичним) значенням.
Нестаціонарність потоку газу в трубах, що не
враховується при побудові математичних діагностичних
моделей, вносить помилки в результати діагностики.
Тому виникає необхідність у створенні діагностичних
моделей газотранспортних систем і простих газопроводів, що
враховують нестаціонарність і неізотермічність газового
потоку. Ці моделі дуже складні в реалізації, у зв’язку з чим
потрібне їх спрощення відповідно до режимів, за параметрами
яких виконується діагностування.
Задача моделювання руху газу в газопроводі повинна
включати газодинамічні та термодинамічні рівняння, які
об’єднані в єдину систему.
Величину гідравлічного опору газопроводу з
врахуванням часу його експлуатації оцінюють коефіцієнтом
гідравлічної ефективності, який зручно визначати через
відношення коефіцієнтів гідравлічного опору на стадії
проектування та на даний момент експлуатації:

E  t . (3.1)
 f
Оскільки теоретичне  і фактичне  значення
f
t
коефіцієнта гідравлічного опору лінійної ділянки є його
властивостями з погляду гідродинаміки потоку, то величину
коефіцієнта гідравлічної ефективності зручно
використовувати як діагностичну ознаку.
Для визначення значення коефіцієнта гідравлічного
опору  на основі розв’язку зворотної задачі необхідно задати
початкові і граничні умови, які представляють собою зміни у
часі фактичних значень тиску, витрати газу і температури на
початку і в кінці газопроводу

27