Page 50 - 6155

де L max-найбільший розмір, який вимірюється на даній площині-
діаметр, будь-яка сторона, діагональ, мм; k - коефіцієнт, що
дорівнює 0,01 для реактопластів і 0,016 для термопластів.
На рис. 1.10 наведені приклади формованих виробів, що
показують важливість раціонального конструювання опорних
поверхонь і торців. Виріб у вигляді бруса (рис. 1.10, а) 1 з
трапецеподібним поперечним перерізом жолобиться, звертаючись
опуклістю до більшої основи трапеції, оскільки з цього боку він
повільніше охолоджується; виріб Т-подібної конфігурації (рис.
1.10,б) жолобиться, "Опускаючи" поличку, оскільки внутрішня
частина його охолоджується повільніше від зовнішньої; вироби з
підковоподібними перетинами (рис. 1.10, в) деформується в бік
"розгинання підкови" також завдяки більш інтенсивному
охолодженню зовнішньої сторони; вироби коробчастої форми (рис.
1.10, г) мають тенденцію до прогину стінок всередину - це
характерне і для термопластичних виробів, одержуваних литтям під
тиском.
Радіуси заокруглень на зовнішніх і внутрішніх поверхнях
виробів із пластмас дозволяють полегшити перебіг маси в формі,
спростити її виготовлення і зменшити знос, спростити вилучення
виробів після формування, поліпшити зовнішній вигляд. Завдяки
заокругленню усуваються або помітно знижуються напруги,
зменшуються величина і коливання усадки вироби, підвищується
точність.
Особливо важливі заокруглення на поверхні виробів з
термопластів, оскільки при їхньому виготовленні натиск маси
досить великий і плавні переходи між поверхнями необхідні для
забезпечення максимального та швидкого заповнення форми.
Радіуси заокруглень не передбачається, як правило, тільки у
поверхонь, що розташовані в площині роз'єму форм (при
пресуванні), оскільки заокруглення або фаски величиною 0,2-0,3 мм
на цих поверхнях утворюються після зняття облоя механічним
шляхом.
Вибір величин радіусів заокруглень залежить від глибини
деталі (рис. 1.11), а також товщини стінки і матеріалу виробу.
50