Page 27 - 6152

Дивідендна політика формується як системна сукупність
цілей і завдань у сфері участі власників у прибутках
підприємства. Дивіденди виникають у тих фірмах, де існує
розподіл управління та володіння, і є механізмом
обслуговування розподілу згенерованого бізнесом чистого
прибутку на власне споживання та реінвестування.
Дивіденди є одним із найважливіших індикаторів
ефективності функціонування бізнесу.
При вивченні даної теми необхідно засвоїти методи
нарахування грошових дивідендів, зокрема: залишковий
метод дивідендних виплат, метод стабільних дивідендів,
метод гнучкої дивідендної політики, метод стабільних
дивідендів та екстравиплат, метод стійкого приросту
дивідендів, метод компромісу.
Розрізняють три моделі дивідендної політики:
- консервативна, згідно з якою пріоритетною метою
розподілу прибутку є виробничий розвиток, а не поточне
споживання у формі дивідендних виплат (при цьому зростає
вартість чистих активів підприємства, а відповідно й ринкова
вартість);
- компромісна, згідно з якою в процесі розподілу
прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних
виплат стабільно збалансовані з потребами формування
власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку
підприємства;
- агресивна, яка передбачає постійне зростання
дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової
діяльності. Така модель забезпечує високу ринкову вартість
акцій та формує позитивний імідж підприємства серед
потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових
ускладнень, оскільки можливості самофінансування
підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими.
Залежно від власних стратегічних цілей можна
застосовувати такі види дивідендної політики: політику
фіксованого дивіденду, політику виділення на дивіденди
фіксованого відсотка з прибутку, прогресивну дивідендну
політику, політику «нульового» дивіденду, регресивну
дивідендну політику, політику негрошових виплат та політику
нагромаджених кумулятивних дивідендів.

25