Page 103 - 6140

колоїдного розчину, називають порогом коагуляції, або
критичною концентрацією – γ. Значення γ є порівняльним
критерієм агрегативної стійкості дисперсних систем. Як
показали результати експериментальних дослідів, величина γ
визначається зарядом йона-коагулятора. Знак заряду йона-
коагулятора протилежний знаку заряду гранули. Величину,
обернену порогу коагуляції, називають коагулюючою
здатністю і позначають Vк
1
Vk =

Коагулююча здатність Vk йона-коагулятора показує
об’єм золю, скоагульованого 1 молем йона-коагулятора.
Експериментальне дослідження процесу коагуляції під
впливом електролітів привело до формулювання двох
емпіричних правил.
Перше встановив Г. Шульце (1882), друге – M. Гарді
(1900):
• коагулююча дія йона-коагулятора тим більша, чим
вища його валентність (правило валентності).
• коагулюючу дію має не вся молекула електроліту, а
лише той йон, що має заряд, протилежний заряду гранули –
йон-коагулятор (правило значності).
Згідно з правилом Шульце-Гарді критична
концентрація йона-коагулятора γ зменшується зі збільшенням
його валентності. Для двовалентних йонів поріг коагуляції в
десятки разів, а тривалентних – у сотні разів менший, ніж для
I
ІІ
ІІІ
одновалентного: γ : γ : γ = 500:25:1. Правило Шульце-Гарді
має наближений характер і справедливе тільки для
неорганічних сполук.
Більш строгий, теоретично обґрунтований зв’язок між
порогом коагуляції  і валентністю йона z виражає правило
Дерягіна-Ландау:

103