Page 7 - 6139

відрізняється, в основному, лише деякою перевагою міста над
сільськогосподарським оточенням.
Третя стадія урбанізації, яка збіглася з періодами технічної і
науково-технічної революції, відрізняється стійкою перевагою
урбанізованого середовища над природними ландшафтами і
трансформацією невеликих урбанізованих територій у великі. На
даній стадії природне середовище міста якісно змінюється,
зумовлюючи негативні екологічні і соціальні наслідки. На території
міста утворюються значні площі штучної підстилаючої поверхні,
змінюється ґрунтовий покрив. Нові джерела енергії, небачене
раніше промислове виробництво, зокрема сталеварне, коксове,
хімічне, автомобільний транспорт викидають в повітря і воду
відходи, які не можуть переробити природні саморегулюючі
екосистеми.
Міста розростаються в бік передмість і витісняють природні
ландшафти. Упродовж тривалого історичного періоду довкола
щільного міського центру формуються концентричні урбанізовані
смуги, які мають різну густоту забудови. Якщо площа
середньовічного міста становила сотні гектарів, а інколи і менше
(Львів за мурами займав усього 50 га), то сучасне місто охоплює
величезні території, які досягають сотень квадратних кілометрів.
Розростаючись по горизонталі, сучасне місто одночасно росте і
вгору. Фізична маса його споруд на одиницю площі не менша, а
значно більша густозабудованих кварталів середньовічного міста.
Нагромадження будинків сучасної висотної забудови немов
притискує його мешканців до землі. Сильні вітри, які утворюються
в ущелинах кварталів, роблять міжбудинковий простір ще менш
затишним. Росте концентрація міського населення, його густота в
окремих містах досягає небувалих величин.
2 Крупні міста і міська агломерація
Для сучасної урбанізації характерний перехід від
компактного міста до міської агломерації - територіальних
угрупувань міських і сільських поселень. Ядрами найбільшої міської
агломерації найчастіше стають столиці, найбільш важливі
промислові і портові центри. Зосередження населення у великих
містах було характерне для другої половини XIX століття (Північна
Америка, Європа, Латинська Америка) і ще більш – для першої
половини XX століття. (Росія – СРСР, Африка, Азія, Австралія).
З середини XX століття на планеті швидко ростуть міста
(звичайно це міська агломерація) з населенням більше 1 млн.
жителів. Їх кількість збільшилася в 1950 – 1990р.р. з 77 до 281, а
сумарна чисельність населення в них – з 187 млн. чоловік до
800 млн. До кінця XX століття число найбільших агломерацій
значно зросло. Багато з них трансформується в ще крупніші
утворення – урбанізовані райони і зони.
З кінця 70-х р.р. помітно росте надкрупна міська агломерація з
населенням більше 10 млн. жителів, головним чином в країнах, що
розвиваються. У 1970 р. таких утворень було всього 3 (Токіо, Нью-

6