Page 6 - 6139

в подальшому. За прогнозами у першій чверті ХХ1 століття
чисельність міського населення зросте до 5,1 млрд. чол. – на 73 %.
Слово “город”, яке знаходимо в стародруках часів Київської
Русі, походить від слова “городити”, “огороджувати”. Точніше,
місто – огороджена укріплена місцевість. Спочатку люди ставили
огорожу від хижих звірів, потім – від ворогів. У будь-якому
випадку за огороджену територію сходилися люди, щоб уникнути
небезпеки. Там вони осідали і поступово сільське поселення
переростало у місто.
Виділяють три основних типи історичних міст, які різко
відрізняються між собою рівнем урбанізації:
1) давні міста (до IV ст. до н.е.);
2) середньовічні міста (V – середина XVII ст.);
3) міста нового і новітнього часів (із середини XVIII ст. до
наших днів).
Давні міста, незважаючи на їх розміри та велику кількість
мешканців, навряд чи можна назвати урбанізованими.
Середньовічні міста, які починають оживати після тривалого
занепаду, пов’язаного із занепадом Римської імперії, також не
мають сучасних ознак урбанізації. У містах проживає всього 3 –
5 % населення (в цей період населення Землі коливається в межах
440 – 550 млн.). Більшість міст того часу налічує 5 – 20 тис.
мешканців. Лише в окремих столичних містах, таких, як Лондон,
Париж, Мадрид, Лісабон, Москва, населення становило 200 – 500
тис. мешканців.
З середини XVII ст. по мірі зростання темпів
капіталістичного розвитку набирає обертів урбанізація. В цей час
кількість населення Землі збільшується до 952 млн. у 1800 р. і до
1656 млн. у 1900 р. Частка міського населення зростає, але навіть на
початку XX ст. вона не перевищує 10-20 %. Щоправда, вже тоді в
Англії вона становить близько 70 %, що дає підстави стверджувати,
що саме ця країна стала першою урбанізованою країною світу (в
США, Німеччині, Франції частка міського населення не
перевищувала 40 %).
На першій стадії урбанізації місто практично мало чим
відрізняється від села, яке також було відгороджене від полів
земляним валом або частоколом, мало постійну забудову, загальні
місця поховання і звалищ. У селі вже були ритуальні будівлі, які
виділялись серед примітивної забудови.
Друга стадія урбанізації пов’язана з подальшим
економічним розвитком, який характеризується інтенсивним
використанням сільських природних і трудових ресурсів.
Переробка сільськогосподарської сировини, а також гірничі
розробки і виплавка металів вимагали залучення такої кількості
населення, яку б могла прогодувати земля, що належала місту.
Розвиток економічних зв’язків між містами зумовив будівництво
доріг, розвиток морського і річкового транспорту. Ця стадія

5