Page 25 - 6128

З = n х (n – 1), (4.1)

де n – кількість елементів, що входять в систему;
З – кількість зв’язків між ними.
Наприклад, система з п’яти елементів має максимальну
кількість зв’язків – 20 (формула справедлива тільки для випадків,
коли між елементами допустимий тільки один канал зв’язку).
СТРУКТУРА – (побудова, порядок зв’язків) – сукупність
стійких зв’язків між елементами системи, що забезпечують
цілісність і тотожність. Тобто це принцип, спосіб, закон зв’язків
елементів в ціле, цілісність. Система стає системою тоді, коли її
елементи мають певну просторову і часову цільову організацію,
певним чином взаємодіють один з одним. Структури
класифікуються також за різними ознаками. Будь-яка структура
описується наступними характеристиками:
- кількість зв’язків, що визначає складність;
- кількість взаємодій, що визначає стійкість;
- частота зв’язків, що припадає на один елемент та
інтенсивність;
- кількість внутрішніх і зовнішніх зв’язків (відкритість)
Під організацією розуміють впорядкованість, а також набір
процесів між частинами системи. Організацію можна розцінювати я
якості просторової, часової, структурної, цільової і функціональної
складової. Кожна ця частина може описуватися відповідними
параметрами. Наприклад, простір – масштаб, час – ритм тощо.
Організованою є система, коли визначені її кордони, елементи,
зв’язки між ними, функції і властивості елементів і системи в
цілому.
Основні показники оргструктур: оперативність,
централізація, периферійність, живучість, обсяг.
Особливим видом структури виступає соціальна система.
Соціально-економічна система (СЕС) є найскладнішою (створює
матеріальні блага) і складається з технічної, технологічної,
економічної, соціальної, організаційної, наукової, інформаційної
підсистем. СЕС пройшли еволюцію: механічно-бюрократичні,
орієнтовані на людину, залежні від зовнішнього ринкового
середовища, соціального інституту із врахуванням різноманітних
інтересів.
Структура визначає рівень організації, а організація впливає
на ефективність структури.

23