Page 7 - 6104
P. 7

1.2  Відображення поверхні проектними горизонталями

                   Проектування  організації  рельєфу  слід  починати  з  вертикального  планування
              прилеглих  вулиць.  Вулиці  проектують  методом  червоних  горизонталей.
              Метод  червоних  горизонталей  полягає  в  зображенні  проектованого  рельєфу    в    нових
              горизонталях    з    допустимими    ухилами    поверхні,    що  дозволяє  легко  уявити  собі
              майбутній  рельєф  території.  Проектні горизонталі наносять через 0,10; 0,20; 0,25; 0,50 м
              залежно від складності  рельєфу i необхідної точності.
                   Червоними  або  проектними  називаються  позначки  зміненого  рельєфу,  чорними  –
              позначки  існуючого  рельєфу.  Різницю  між  проектною  (червоною) позначкою i чорною
              називають робочою позначкою, яка вказує  на величину зрізування або підсипання ґрунту.
                   На  схемі  вертикального  планування  в  місцях  перехрещення  осей  проїзних частин
              вулиць  i  проїздів,  в  точках  зміни  (перелому)  рельєфу  визначають  чорні  позначки  i
              призначають червоні.
                   Метод  виконання  вертикального  планування  проектними  горизонталями  більш
              придатний  для  розробки  проектів  територій  компактної  конфігурації.  Його  суть
              полягає в тому, що  проектний рельєф  відображається тими ж способами, що і існуючий.
              План, виконаний в  проектних  горизонталях,  як  правило,  відображає  результат  роботи
              з  проектування  рельєфу,  основаної  на  розрахунково-аналітичних  методах,  і  дає
              наглядне і чітке уявлення про проектний рельєф території.

                   Основні властивості горизонталей:
               –  усі  точки,  що  розташовані  на  одній  горизонталі,  мають  однакову  відмітку,  що
               дорівнює значенню горизонталі;
               –  ознакою  незмінності  уклону  в  будь-якому  напрямку  є  рівні  відстані  між
               горизонталями;
               –  кути,  сформовані  горизонталями  та  напрямлені  вістрям  у  бік  більш  низьких
               відміток, відображають гребінь (рис. 1 а), а в бік більш високих – занижене місце, лоток
               (рис 1 б);
               – розриви  горизонталей  біля  елементів  плану,  пересічення  однойменних  горизонталей
               відображає  вертикальну  стіну  заввишки  відповідно  до  різниці  відміток  горизонталей,
               що перетинаються (рис.  1 в, г);
               –  замкнуті  горизонталі,  концентрично  розташовані  одна  в  одній,  означають  пагорб
               (рис. 1 д) або улоговину, котловину (рис. 1 е),
               –    горизонталі,  що  відображають  площину,  паралельні  і  розміщені  на  рівних
               відстанях одна від одної, при криволінійній поверхні  - горизонталі  не паралельні   (рис.
               1 ж), або паралельні, проте мають змінне закладення (рис. 1 и).

                   Виконання  проектування  території  слід  починати  з  визначення  чорних  відміток.
              Чорнi  позначки  визначають  згідно  з  топографічним  планом  території  способом
              інтерполяції між горизонталями.
                   Проектні  позначки  назначають  такими  ж,  як  і  чорні,  або  такими,  щоб  робочі
              позначки  по  можливості  не  перевищували  0,5  м.  Між  проектними  позначками
              визначають ухили.















                                                            6
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12