Page 253 - 61

кої). У зв’язку з цим на межі “тверде тіло – розчин” розрізня-
ють два види адсорбції: додатну (переважно поглинається
розчинена речовина) і від’ємну (переважає поглинання роз-
чинника).
Іонна адсорбція електролітів характеризується тим, що
тверде тіло адсорбує різні іони однієї і тієї ж речовини по-
різному. Так, іони, здатні поляризуватись, адсорбуються на
поверхнях, складених з полярних молекул або іонів. Мікроді-
лянки поверхні, що несуть певний заряд, адсорбують проти-
лежно заряджені іони. При цьому іони електроліту, одно-
йменно заряджені з поверхнею, безпосередньо нею не адсор-
буються, а під дією електростатичних сил залишаються по-
близу адсорбованих іонів, утворюючи разом з ними на повер-
хні адсорбенту подвійний електричний шар. В цьому випадку
адсорбційні явища з поверхневих переходять в об’ємні. Чим
вища валентність іонів електроліту, тим більшою мірою такий
іон притягується протилежно зарядженою мікроділянкою по-
верхні Na   Ca 2   Al 3  . При однаковій валентності мак-
симальну здатність адсорбуватись проявляють іони найбіль-
шого радіуса, як такі, що більше поляризуються і менше гід-
ратуються.
Крім того, багатовалентні іони і іони великого розряду
можуть поляризувати молекули незарядженої поверхні, вна-
слідок чого проходить специфічна адсорбція іонів на неполя-
рних ділянках поверхні внаслідок ван-дер-ваальсівських сил
(дисперсний ефект Лондона). Видно, що аніони, завдяки вели-
кому радіусу , краще адсорбуються на таких поверхнях, тому
від’ємний заряд поверхні зустрічається в природі частіше, ніж
додатний.
Найбільш активними природними адсорбентами є дис-
персні лесові і глинисті грунти та надгрунтя. Ці породи явля-
ють собою типові полярні адсорбенти, які найбільш активно
взаємодіють з полярним розчинником – водою і водними роз-
чинами електролітів. Адсорбція іонів на поверхні дисперсних
мінералів може проходити лише внаслідок взаємодії їх з роз-
чинами, які утримують багатовалентні іони або іони великого
радіуса (переважно аніони), а також за рахунок специфічної і
вибіркової адсорбції або внаслідок хемосорбції. В цьому ви-
падку адсорбовані іони, як правило, стають “потенціаловизна-

546