Page 65 - 6093

РОЗДІЛ V ТУРИСТИЧНІ КОМПЛЕКСИ 65

а – молодіжний туристичний комплекс; б – туристично-спортивний комплекс;
в – водноспортивний туристичний комплекс;
г – гірсько-спортивний туристичний комплекс
Рис. 5.3 - Склад туристичних комплексів міжсельбищної рекреаційної зони

Найменшою архітектурною одиницею рекреаційних закладів є туристичний
притулок. Слово “притулок” набуло у нашому мовленні багатьох значень, хоча первинно
воно означало “місце, де можна перебути якийсь час, відпочити” чи “місце, де можна
сховатись або сховати від когось від кого-, чого-небудь; захисток, укриття”. Крім цих
первинних значень існують похідні, близькими до цього слова є поняття “прихисток” як
захист.
Історія виникнення притулків – неоднозначна. Притулки як заклади для утримання та
виховання сиріт і безпритульних дітей – дитячі притулки, а також притулки для утримання
немічних або старих людей, переважно одинаків, притулки для бездомних з’явилися при
церквах і монастирях ще в часи середньовіччя. З епохи Відродження одним із найвідоміших
в історії архітектури є дитячий притулок у Флоренції, архітектор Ф. Брунеллескі.
Притулки влаштовувалися окремими блоками в комплексі сакральної споруди, який
мав містити базовий набір функціональних зон (ночівля, харчування, приготування їжі,
гігієна і т. д.). Будинки притулків зустрічаються в тій чи іншій формі в цілому світі, що
відповідає релігійно-етичним основам і, в тому числі, християнській моралі. В історії
української архітектури відомі “сиротинці”, “притулки для старців”, які поруч з “лічницями” є
віддзеркаленням моральних засад і проявом культури суспільства.
З середини ХІХ століття виникають будівлі туристичних притулків як тимчасових
житл у формі сільських хат або дуже спрощених готелів в умовах віддалення від поселень і,
як правило, високо в горах. Так з’явились гірські туристичні притулки.
Номенклатура об’єктів обслуговування туристів має надзвичайно високий діапазон і
найчастіше є складовою частиною системи громадського обслуговування населеного пункту,
туристичного центру, курорту тощо. Найбільш поширеними в сфері послуг у туристичних
зонах є культурно-видовищні, мистецькі та дозвіллєві заклади (кіноконцертні зали, музеї,
дискотеки, бари і т. п.), спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди (басейни, тенісні
корти, гольф-клуби, аквапарки, яхт-клуби, гірськолижні спуски й т. ін.), підприємства
торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (магазини, ресторани,
кафе, перукарні, спа-салони тощо). Значна частина туристичних послуг здійснюється
безпосередньо в туристичних закладах.