Page 6 - 6091
P. 6

1 ОСНОВИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ
                     1.1 Комп’ютерна графіка. Напрямки та галузі  її застосування

                  Визначення комп’ютерної графіки.
                  Державний стандарт України (ДСТУ 2939-94) визначає поняття „комп’ютерна графіка”
            як сукупність методів і способів перетворення за допомогою комп’ютера даних у графічне
            зображення і графічного зображення у дані. [1].
                  Комп’ютерна графіка, як наукова дисципліна, розробляє технології отримання, обробки
            та візуалізації графічної інформації засобами обчислювальної техніки.
                  Графічні  образи  у  вигляді  числового  коду  можна  отримати  шляхом  переведення
            зображення  реального  об’єкта  в  цифрову  форму  або  їх  можна  створити  за  допомогою
            комп’ютерних  програм.  Такий  вигляд  дозволяє  обробляти  їх  за  допомогою  графічних
            редакторів  або  одразу  відображати  на  екрані  за  допомогою  пристроїв  виводу  графічної
            інформації (рис.1.1).



                                         Переведення
                     Реальний            зображення в
                       об’єкт           цифрову форму
                                          (кодування)                                        Відтворення
                                                                     Обробка                 зображення
                                                                    цифрового                (візуалізація,
                                                                   зображення
                   Математичні             Генерація                                        декодування)
                     формули              зображення
                                          програмою


                                                      Рисунок 1.1

                                    1.1.1 Історія розвитку комп’ютерної графіки

                  Розвиток комп’ютерної графіки пов’язаний з розвитком технічних засобів.
                  Основа  комп’ютерної  графіки  була  закладена  в  1930  р.,  коли  в  США  російський
            емігрант  Зворикін  винайшов  електронно-променеву  трубку.  У  1942  р.  математик
            Кембриджського  університету  Алан  Тюрінг  розробив  перший  у  світі  комп’ютер  на
            електронних лампах. Через 5 років фізики Джон Бардін, Уолте Браттейн та Уільям Шоклі
            створили напівпровідниковий транзистор.
                  Представлення  даних  на  моніторі  комп'ютера  в  графічному  виді  вперше  було
            реалізовано  в  середині  50-х  років  для  великих  ЕОМ,  що  застосовувалися  в  наукових  та
            військових дослідженнях. З того часу графічний спосіб відображення даних став невід'ємною
            можливістю більшості комп'ютерних систем.
                  Перша  комп'ютерна  програма,  що  могла  відображати  й  обертати  на  дисплеї  точки,
            відрізки,  еліпси  з'явилася  в  1962  р.  у  Массачусетському  технологічному  інституті  (MIT).
            Після цього великі фірми й корпорації зайнялися дослідженнями в новій тоді галузі, названій
            комп'ютерною графіко.
                  Фірма  Itek  розробила  цифрову  електронну  креслярську  машину.  В  1964  р.  General
            Motors  представила  свою  DAC-1  –  систему  автоматизованого  проектування,  розроблену
            спільно з IBM (до цього часу роботи проводились таємно).
                  Наприкінці 60-х рр. з’явились перші серійні векторні дисплеї, здатні запам’ятовувати
            інформацію  на  досить  тривалий  час  (до  години)  і  безпосередньо  на  екрані  зберігати


                                                                                                           5
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11