Page 9 - 6

ребер, вершин або їх фрагментів; в другому – за такими
ознаками, як характер тріщинуватості, зламу, їх морфології та
ін.
При вивченні аморфних мінералів необхідно пам’ятати,
що для них характерні різні натічні форми у вигляді окремих
концентрично-зональних виділень або корок без правильного
зовнішнього огранювання, часто фарфоро- або склоподібного
вигляду. Аморфні мінерали переважно набувають форми
простору, в котрому вони сформувались.

2.2 Елементи огранювання кристалу та їх визначення

Для кристалічних багатогранників мінералів
характерною особливістю є їх геометрична форма, яка
характеризується розвитком граней, ребер і вершин.
Грані в ідеальному вигляді являють собою рівні
площини різноманітних форм і розмірів і відповідають
плоским сіткам просторової решітки.
Ребра - прямі лінії, які утворюються на перетині двох
граней і на мікрорівні відповідають просторовим рядам
просторових решіток. Кількість ребер і їх величина
знаходяться в прямій залежності від внутрішньої будови
кристалу.
Вершини місця перетину ребер кристалу. Вони
відповідають просторовим вузлам.
Між гранями, ребрами і вершинами кристалів існує
певна залежність, відома під назвою закону Ейлера-Декарта і
має наступний вираз:

  2
граней вершин ребер
На реальних кристалах грані, ребра і вершини дуже
часто ускладнені різноманітними дислокаціями, які набувають
викривлену, випуклу або ввігнуту форми.
Визначення елементів огранювання кристалів
проводиться в основному на дерев’яних моделях. Закріплення
матеріалу бажано провести на реальних кристалах окремих
мінералів.