Page 14 - 6

дзеркальним відбиттям другої половини кристалу.
Визначення сингонії і категорії проводиться згідно
таблиці 1.1 і 1.2. Для визначення сингонії кристалу необхідно
визначити всі його елементи симетрії: центр інверсії, осі
симетрії і площини симетрії. Отримана сукупність елементів
симетрії являє собою одну із 32-х кристалографічних формул
багатогранників, котра дозволяє віднести кристал до тої або
іншої сингонії або категорії. Якщо отримана формула не
відповідає одній із 32-х формул кристалів, наведених в
таблиці 1, то елементи симетрії визначено невірно. Для цього
необхідно провести повторне їх визначення.

2.4. Форми кристалів і їх визначення

На кристалах можуть бути розвинутими як грані
однакові за своєю зовнішньою формою і розмірами (в
ідеальному випадку), так і грані різні за своєю формою і
розмірами. Грані кристалів однакові за своєю формою і
розмірами і пов’язані між собою відповідними елементами
симетрії носять назву простих форм (табл. 1.3).
Сукупність декількох простих форм розвинутих на
одному кристалі і пов’язаних між собою елементами симетрії
носить назву комбінації. Визначення форм кристалів
проводиться як на реальних кристалах, так і на дерев’яних
моделях.
Серед комбінацій виділяють як прості, які складаються з
одного виду простих форм, так й складні, які представлені
різними простими формами. Кількість простих форм тої
або іншої комбінації визначається формулою симетрії. При
цьому кожному виду симетрії властива своя група простих
форм, які утворюють комбінації. В комбінацію триклінної
сингонії входять дві прості форми, моноклінної - чотири,
ромбічної - сім, тригональної - одинадцять, гексагональної -
дев’ять і кубічної - п’ятнадцять. Прості форми триклінної
сингонії завжди переходять в моноклінну, ромбічну,
тригональну, тетрагональну і гексагональну сингонії.
При визначенні форми граней як комбінацій, так і
простих форм необхідно пам’ятати, що тільки грані закритих
простих форм мають свою постійну зовнішню форму. Форма
граней відкритих простих форм залежить від способу їх
з’єднань з іншими простими формами. В комбінаціях
зовнішня форма граней простих форм майже завжди не
відповідає їх вихідному виду. При їх визначенні необхідно
кожну грань простої форми уявно продовжити до можливого
перетину з іншими простими формами і уявити собі її форму.